Космос залишається неймовірно складним викликом для людського тіла. Він впливає на кістки, м’язи, серце, очі та майже всі органи. Проте нас тягне досліджувати Всесвіт, і вже майже 700 людей побували у космосі. З розвитком приватних польотів ця цифра тільки зростатиме. Але як довго людський організм може витримати в невагомості?
Рекорди й ризики
Цьогоріч двоє російських космонавтів встановили рекорд за тривалістю перебування на борту Міжнародної космічної станції (МКС) — 374 дні. Такі місії дають змогу вченим вивчати вплив тривалого перебування у космосі. І хоча ці дослідження допомагають покращити безпеку польотів, результати викликають занепокоєння.
Тривале перебування в умовах мікрогравітації призводить до таких наслідків:
- Втрата щільності кісток: це може підвищити ризик переломів.
- Атрофія м’язів: м’язи слабшають через відсутність постійного навантаження.
- Зменшення об’єму крові: серце працює менш ефективно.
- Погіршення зору: зміна тиску всередині черепа впливає на очний нерв.
- Дезорієнтація: мозку складніше адаптуватися до умов невагомості.
Як підготуватися до тривалих місій?
NASA та інші космічні агенції розробляють способи мінімізувати ці ризики, готуючись до тривалих експедицій, наприклад, на Марс. За попередніми оцінками, така місія триватиме близько трьох років. Це ставить нові запитання: як організм людини витримає такі умови й чи зможе адаптуватися до повернення на Землю?
Що станеться в найгіршому випадку?
Експерти вважають, що навіть за найкращої підготовки тривала ізоляція у космосі має свої межі. Якщо астронавт опиниться в умовах невизначеної місії, наприклад, застрягне на МКС, це може загрожувати його здоров’ю та життю.
Розуміння цих викликів стає критично важливим, адже людство наближається до нової ери космічних досліджень. Кожен досвід астронавтів — це крок до того, щоб зробити космос доступнішим і безпечнішим для майбутніх поколінь.
Граничні терміни перебування людини в космосі
«Досвід довготривалих місій показує, що в космосі можливо перебувати досить довго, особливо якщо єдина мета — вижити», — вважає професор Школи медицини Університету Джона Гопкінса, віцепрезидент Програми дослідження людини в космосі та головний науковий співробітник NASA Human Research Program з 2013 по 2016 рік.
Професор пояснює, що, за результатами досліджень, кілька астронавтів провели понад рік на орбіті без серйозних ускладнень. Це стало можливим завдяки суворим протоколам, особливо фізичним вправам, які запобігають деградації м’язів і кісток. Проте тривалість виживання залежить від умов місії, контрзаходів і можливості повернення на Землю.
У нинішніх умовах виживання в космосі можливе протягом 5–10 років. Але для тривалих місій, де необхідна працездатність після повернення на Землю, максимально можлива тривалість — близько 4 років. Утім, штучна гравітація, надійний радіаційний захист і увага до психологічного стану могли б значно продовжити цей час. Теоретично можна досягти необмеженого терміну перебування в космосі у таких умовах.
Чи виправдані ризики?
Постає питання: чи варті тривалі космічні місії такого ризику? Чи мають космічні агенції інвестувати у зменшення небезпек? Віддалені наслідки можуть проявлятися через роки. Наприклад, катаракта — приблизно через 5 років, лейкемія — через 2, пухлини — через 5, серцеві хвороби — через 10. Вплив радіації на когнітивні функції досі залишається незрозумілим.
Раніше ми повідомляли про те, як екіпаж Crew-8 зізнався про важку адаптацію після 235 днів у космосі.
За матеріалами gizmodo.com
