Космічний археолог: телескоп Chandra розкрив секрет загиблої зорі

Використовуючи дані рентгенівської обсерваторії Chandra, команда астрономів вивчила систему, що утворилася після вибуху наднової. Їм вдалося визначити характеристики загиблої зорі.

Система GRO J1655-40 в уявленні художника. Джерело: CXC/SAO/M. Weiss

Люди зазвичай вважають, що археологія відбувається глибоко в джунглях або всередині стародавніх пірамід. Однак це не так. Астрономи теж часто виступають у ролі археологів, намагаючись отримати важливі відомості про минуле за зоряними «останками».

Як приклад можна навести подвійну систему GRO J1655-40, яка розташована на відстані 5500 світлових років від Землі. Вона складається з чорної діри, маса якої майже в сім разів перевищує сонячну, і зорі приблизно вдвічі меншої маси.

Так було не завжди. Спочатку GRO J1655-40 складалася з двох світил. Однак масивніша з двох зір вичерпала все своє ядерне паливо і вибухнула в результаті процесу, що називається спалах наднової. Її зовнішні шари були викинуті та впали на зорю-компаньйона, а внутрішня частина колапсувала, впавши на себе, що призвело до утворення чорної діри.

Згодом відстань між чорною дірою та зорею-компаньйоном скоротилася через втрату енергії системою, переважно за рахунок гравітаційних хвиль. Це призвело до того, що чорна діра почала витягати матерію із сусідки, повертаючи частину матеріалу, який спочатку входив до складу батьківської зорі, що вибухнула.

Хоча основна частина цього матеріалу впала на чорну діру, невелика його кількість сформувала диск навколо неї. Під дією потужних магнітних полів і тертя в диску, його матеріал викидається в міжзоряний простір у вигляді потужних вітрів.

Саме тут у справу й увійшла космічна археологія. Астрономи використали Chandra для спостереження за GRO J1655-40 у 2005 році, коли вона була особливо яскравою в рентгенівських променях. Телескоп виявив сигнатури окремих елементів, присутніх у вітрах чорної діри, отримавши їхні докладні спектри.

Надалі астрономи зуміли відновити ключові фізичні характеристики зорі, що вибухнула, за підказками, відображеними в рентгенівському випромінюванні, порівнявши спектри з комп’ютерними моделями наднових. Вони виявили, що судячи з кількості 18 різних елементів у вітрі, давно зникла зоря мала масу, яка приблизно у 25 разів перевищує масу Сонця, і була набагато багатшою на елементи важчі від гелію, порівняно із Сонцем. Цей аналіз відкриває шлях для подальших археологічних досліджень наднових у подвійних зоряних системах.

За матеріалами NASA

Новини інших медіа