На честь третьої річниці з дня публікації першого офіційного знімка телескопа James Webb (JWST), NASA порадувала всіх шанувальників астрономії його новим приголомшливим зображенням. Воно демонструє туманність Котяча лапа.
Зоряний пологовий будинок
Туманність Котяча лапа, також відома як NGC 6334, розташована в сузір’ї Скорпіона на відстані 4 тисяч світлових років від Землі. Вона являє собою зоряний пологовий будинок — величезну молекулярну хмару, де просто зараз формуються масивні зорі.
Завдяки своїй здатності фіксувати інфрачервоне випромінювання, JWST вдалося проникнути крізь пилову завісу і побачити раніше небачені структури та деталі туманності. Вони формуються потужним випромінюванням новонароджених зір, які вирізають химерні ландшафти в навколишніх хмарах. У майбутньому це призведе до припинення зореутворення в цьому регіоні.
Верхня центральна частина туманності отримала прізвисько «Оперний театр» за свою круглу, багатоярусну структуру. Основні джерела хмарного блакитного світіння, найімовірніше, розташовані внизу: це або світло від яскравих жовтуватих зір, або від прилеглого джерела, все ще прихованого за щільним темно-коричневим пилом.
Трохи нижче помаранчево-коричневих ярусів пилу розташована яскраво-жовта зоря з дифракційними променями. Хоча вона й вирізала своє найближче оточення, але так і не змогла відштовхнути газ і пил на великі відстані, створивши компактну оболонку з навколишнього матеріалу.
На фото також можна помітити невеликі ділянки, де міститься менше зір. Ці, здавалося б, порожні зони вказують на наявність щільних ниток пилу на передньому плані, які є домівкою для систем, що все ще формуються, і блокують світло від більш далеких зір.
Зорі, що формуються
У центрі зображення видно невеликі яскраво-червоні скупчення, розкидані серед коричневого пилу. Ці червоні світні джерела позначають області, де відбувається утворення масивних зір.
Деякі масивні синьо-білі зорі, такі як та, що розташована в нижній частині лівого «пальця», здаються чіткішими, ніж інші. Це пов’язано з тим, що будь-який матеріал, що знаходиться між зорею та телескопом, розсіюється зоряним випромінюванням.
Внизу цього «пальця» знаходяться невеликі щільні нитки пилу. Ці крихітні скупчення пилу зуміли зберегтися, попри інтенсивне випромінювання, яке дозволяє припустити, що вони досить щільні, щоб сформувати протозорі. Невелика жовта ділянка праворуч позначає місце розташування все ще прихованої масивної зорі, яка зуміла просвітити крізь проміжний матеріал.
Одним з аспектів, що привертає увагу цього зображення JWST, є яскравий червоно-помаранчевий овал у правому верхньому куті. Низька кількість зір на задньому плані вказує на те, що це щільна область, яка тільки починає процес зореутворення. У ній розкидані кілька видимих і все ще прихованих зір, які сприяють освітленню матеріалу в центрі. Деякі все ще закутані в газопилові кокони зорі можна виявити за слідами їхньої присутності, на кшталт ударної хвилі в лівому нижньому кутку. Вона вказує на енергійний викид газу та пилу з яскравого джерела.
За матеріалами NASA
