Наступного тижня з космодрому на мисі Канаверал має відбутися пуск ракети Delta IV Heavy. Мета місії — виведення на орбіту супутника для потреб Національного управління військово-космічної розвідки США. До цього польоту привернута підвищена увага. Вона пов’язана не з вантажем, а з самою ракетою. Річ у тім, що майбутній пуск поставить крапку в історії прославленого сімейства Delta. На честь цієї події ми б хотіли розповісти про історію ракет Delta і про те, чому їм довелося піти.
«Тимчасова» ракета
Історія Delta сягає своїм корінням перших років космічної ери. Нещодавно створеному NASA, терміново був потрібен якийсь «тимчасовий» носій загального призначення, який можна було б використовувати як для запуску супутників зв’язку і метеоапаратів, так і для відправлення зондів до Місяця. Замовлення на його виготовлення отримала компанія Douglas Aircraft, що пізніше увійшла до складу McDonnell-Douglas. Конструктори взяли за основу модифікований перший ступінь балістичної ракети Thor, до якого було додано додаткові ступені. Одержаний носій спочатку мав назву Thor-Delta, але надалі його стали іменувати просто Delta.
Перший пуск Thor-Delta відбувся 13 травня 1960 року. Він завершився невдачею. Зате наступні 11 місій були успішними, що було дуже хорошим показником для початку 1960-х. Так «тимчасова» ракета швидко перестала бути такою. NASA видала замовлення на нову партію, а в конструкцію Delta почали вносити зміни. Надалі було створено безліч її різних версій.
Експлуатація модифікацій оригінальної Thor-Delta тривала понад чверть століття. У період з 1969 по 1978 рік вона фактично була основною робочою конячкою NASA. Ракета, як і раніше, демонструвала досить високу, на ті часи, надійність. З 84 пусків, що відбулися в той період, 77 були успішними.
Але до середини 1980-х Delta опинилася на межі відставки. Винуватцем цього стали шатли. Після початку експлуатації крилатих кораблів, NASA вирішила поступово відмовитися від одноразових ракет і покласти на шатли завдання з виведення всіх вантажів у космос. Через це кількість пусків Delta почала різко скорочуватися. До 1985 року в експлуатації залишалася лише одна модифікація Delta і компанія McDonnell-Douglas планувала незабаром остаточно відправити її на спочинок. У зв’язку з цим контроль якості при складанні ракет помітно знизився — бо всі вважали, що її дні полічені. Це навіть призвело до кількох аварій.
Воскресіння Delta
Катастрофа Challenger, що трапилася 1986 року, все змінила. Після неї NASA відмовилася від ідеї використовувати шатли для виведення комерційних вантажів на орбіту. У результаті США знову знадобився флот одноразових носіїв.
У цій ситуації McDonnell-Douglas екстрено взялася за створення нової ракети, що отримала назву Delta II. Її дебют відбувся 1989 року.
Delta II виявилася найчисленнішою та найпродуктивнішою ракетою в історії Delta. Зі 155 пусків, 153 були успішними. Різні модифікації Delta II вивели на орбіту телескопи Spitzer, Kepler і Swift, а також відправили в далекий космос такі знакові місії як Dawn, MESSENGER і Mars Odyssey.
У 1997 році була представлена більш потужна ракета під назвою Delta III, на яку покладалися великі надії. Однак проєкт виявився повним провалом. З трьох пусків два завершилися катастрофами, один частковою невдачею.
Того ж 1997 року McDonnell-Douglas увійшов до складу Boeing. Після реорганізації та проведення роботи над помилками в розробку була запущена нова серія Delta IV, яка дебютувала у 2002 році. Її головною зіркою стала ракета Delta IV Heavy, яка на той момент була найпотужнішим з експлуатованих носіїв. Її створювали з розрахунком на те, що основними замовниками будуть військові.
Delta IV Heavy викликала симпатію у шанувальників космонавтики за рахунок ефектності своїх пусків. Річ у тім, що вона буквально стартує з вогняної кулі. Така особливість пов’язана з тим, що Delta IV Heavy є киснево-водневою ракетою. Вона використовує рідкий водень як паливо і рідкий кисень як окислювач. За п’ять секунд до відриву ракети від стартового столу, в її двигуни подається водень (це необхідно для охолодження магістралей і елементів силових агрегатів). Оскільки цей газ легший за повітря, то він підіймається зовнішньою стороною ракети, змішуючись із повітрям.
Через дві секунди після цього починається подача рідкого кисню. Після запалювання, водень навколо ракети займається, що призводить до виникнення характерної вогняної кулі. Ця ситуація є частиною нормальної процедури пуску. Конструкція Delta IV Heavy розрахована на появу вогняної хмари.
Закінчення епохи Delta
У 2006 році Boeing і Lockheed Martin створили спільний пусковий оператор, компанію ULA. І всі наступні пуски Delta проводилися під її логотипом. На той момент здавалося, що ULA на довгі десятиліття стане монополістом на американському ринку.
Але гегемонія ULA тривала значно менше, ніж усі очікували. І головним винуватцем її падіння стала SpaceX, яка зробила справжню революцію на пусковому ринку завдяки набагато меншим цінам.
Першою у відставку пішла Delta II, яка на той момент була найуспішнішою ракетою в американській історії. В умовах нижчої, ніж у більшості сучасних ракет вантажопідйомності, і вищої ціни, ULA просто не змогла більше знаходити для неї замовлення. Фінальний політ Delta II відбувся 15 вересня 2018 року. З її відставкою обірвалася ниточка, що тягнулася до оригінальної Thor-Delta. Річ у тім, що перший ступінь Delta II був нехай і далеким, але родичем першого ступеня тієї самої ракети Thor, яка колись дала їй путівку в життя.
Приблизно тоді припинилася експлуатація і всіх «середніх» модифікацій Delta IV. ULA продовжила використовувати лише версію Heavy. Як спочатку й передбачалося, вона здебільшого і виводила в космос військові вантажі. З 16 місій, на рахунку Delta IV Heavy значиться лише два цивільних польоти: вона використовувалася для тесту корабля Orion, а також відправила до Сонця зонд Parker.
Але доля Delta IV Heavy теж була вирішена. Після того як Пентагон сертифікував Falcon Heavy з набагато більшою вантажопідйомністю для запуску військових вантажів, у Delta IV Heavy просто не залишилося шансів. Адже вартість її пуску становить щонайменше 350 млн доларів, тоді як Falcon Heavy навіть в одноразовій конфігурації коштує приблизно вдвічі дешевше.
Саме тому майбутня місія і стане для Delta IV Heavy останньою. У своїй битві зі SpaceX керівництво ULA ухвалило рішення повністю відмовитися від старих ракетних сімейств і зробити ставку на новий метановий носій Vulcan, який вже здійснив свій перший політ. Лише час покаже, наскільки вдалим був цей вибір. Що ж стосується славетної Delta, схоже на те, що цього разу в її історії дійсно дописана остання глава.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
