Дослідники з NASA запропонували нове пояснення аномальної концентрації метану всередині кратера Ґейла. На думку вчених, він може просочуватися на поверхню з-під соляної кірки, що сформувалася за часів вічної мерзлоти.
Таємниця марсіанського метану
Більшу частину метану на Землі виробляють живі істоти. Наразі вченим не вдалося знайти жодних переконливих слідів існування життя на сучасному Марсі. Тому, вони не очікували виявити там метан. Проте, встановлена на борту ровера Curiosity хімічна лабораторія SAM, постійно виявляє сліди цього газу всередині кратера Ґейла. Очевидно, він формується внаслідок геологічних процесів, що відбуваються глибоко під поверхнею, в яких беруть участь вода та гірські породи.
Проблема в тому, що метан у кратері поводиться неочікувано. Він з’являється вночі та зникає вдень. Його концентрація коливається залежно від сезону, а іноді підскакує до рівня, що в 40 разів перевищує звичайний. При цьому, метан не накопичується в атмосфері. Апарат TGO, посланий до Марса спеціально для вивчення метану, не зміг його виявити.
Вчені давно гадають над тим, чому метан поводиться так дивно і виявляється тільки в кратері Ґейла. Нещодавно дослідницька група з NASA поділилася цікавою теорією з цього приводу.
Сіль та вічна мерзлота
У статті, опублікованій у березневому випуску Journal of Geophysical Research: Planets, вчені припустили, що метан може бути запечатаний під шаром затверділої солі (соляною кіркою) в марсіанському реголіті. Коли в теплу пору року або доби температура підвищується, його герметичність порушується, що призводить до потрапляння газу в атмосферу. Ба більше, вчені вважають, що сольова кірка може розтріскуватися, коли по ній проїжджає Curiosity (його маса становить 899 кг), що теж спричиняє вихід метану.
На думку вчених, ця гіпотеза може допомогти пояснити, чому метан був виявлений тільки в кратері Ґейла. Зрештою, це лише одне з двох місць на планеті, де марсохід переміщається і бурить поверхню. При цьому, у ровера Perseverance немає детектора метану — тож він не може виявити збільшення його концентрації.
Як підтвердження, вчені наводять результати експериментів, під час яких вони намагалися вирощувати мікроби в симуляторі марсіанської вічної мерзлоти. Результати вирощування мікробів виявилися непереконливими, але вчені помітили утворення у верхній частині ґрунту соляної кірки, що складається з перхлоратів. Надалі вони протестували низку зразків вічної мерзлоти з різною концентрацією солі та дійшли висновку, що здатна утримувати метан кірка утворюється у зразках із концентрацією перхлорату від 5 до 10 %.
Звичайно, зараз у кратері Ґейла швидше за все немає вічної мерзлоти. Але соляна кірка могла залишитися з часів льодовикового періоду, коли клімат у цьому регіоні був значно холоднішим.
За матеріалами https://science.nasa.gov
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
