Гексагон Сатурна вище, ніж вважалося

Новини астрономії, астрофізики та космології

На північному полюсі Сатурна розташоване одне з найзагадковіших утворень у Сонячній системі. Мова про гексагон. Так називають хмарний вихор шестикутної форми, діаметр якого становить 25 тис. км, що вдвічі перевищує діаметр Землі. Спостереження апарата Cassini показали, що гексагон є стійким атмосферним утворенням. При цьому, він може змінювати свій колір, що, найімовірніше, пов’язано зі зміною пори року.

Сатурн під час літнього сонцестояння у північній півкулі. На полюсі планети чітко видно гексагон. Джерело: NASA/JPL-Caltech/Space Science Institute

Нове дослідження, результати якого були опубліковані в нещодавньому випуску видання Nature Communications, свідчать про те, що вплив гексагона не обмежується лише видимою хмарною структурою. Команда британських учених вивчила дані інфрачервоних спостережень північного полюса Сатурна, виконаних Cassini в останні роки його місії. У цей час на планеті відбулася чергова зміна сезонів. У північну півкулю планети прийшло літо. Її полюс став отримувати максимум сонячного світла, що призвело до утворення висотного вихору в стратосфері.

Зображення гексагона, зроблені Cassini у 2012 і 2017 рр. Джерело: NASA/JPL-Caltech/Space Science Institute/Hampton University

Аналіз зібраних Cassini даних показав, що цей стратосферний вихор також має шестикутну форму. Він височіє над хмарним покривом планети на кілька сотень кілометрів. На думку вчених, вкрай малоймовірно, що це просто збіг. Вочевидь, він є своєрідною «надбудовою» гексагона, що утворюється з приходом літа.

Карти яскравості стратосферного вихору на північному полюсі Сатурна. Джерело: NASA/JPL-Caltech/University of Leicester/GSFC/L.N. Fletcher та ін. 2018

Варто зазначити, що раніше Cassini вдалося зафіксувати літній стратосферний вихор і на південному полюсі Сатурна. Але він зовсім не схожий на свого північного «колегу». Південний вихор тепліший, і демонструє зовсім іншу форму та динаміку поведінки. Це говорить про те, що атмосферні процеси на полюсах Сатурна помітно відрізняються один від одного. Зі свого боку це натякає на наявність якоїсь фундаментальної асиметрії між півкулями планети, природу якої вченим ще належить зрозуміти.

За матеріалами http://sci.esa.int