Галілей і боротьба між церквою та наукою (огляд книги)

Ще одна книга про Галілея, коли вже існує немало чудових життєписів та досліджень його праці? Таке питання ставить собі автор на початку розповіді. Дійсно, «Справа Галілея» за 400 років є добре вивченою, проте Маріо Лівіо спробував подивитися на цю тему під іншим кутом із позиції професійного астрофізика. І йому це вдалося.

Маріо Лівіо, Галілей і заперечники науки КМ-Букс, 2022 288 с.

Родина, експеримент на Пізанській вежі та телескоп

Галілео Галілей (1564 1642) народився в Італії у місті Піза в сім’ї родовитого, але збіднілого дворянина, теоретика музики та лютніста Вінченцо Галілея. У родині було шестеро дітей, з яких вижило четверо: старший син Галілео, дочки Вірджинія та Лівія і молодший син Мікеланджело, який здобув популярність як композитор-лютніст.

Галілео вивчав медицину в Пізанському університеті, але покинув курс заради математики, своєї незмінної пристрасті. Всесвіт, як казав він, написаний мовою математики.

У Пізі Галілей заглибився в механіку, використовуючи свої спостереження, щоб поставити під сумнів загальноприйняті уявлення про рух. Лівіо нагадує нам, що Галілео, ймовірно, ніколи не проводив знаменитого експерименту, під час якого нібито скидав кулі з міської Пізанської вежі та виявив, що вони падали з однаковою швидкістю незалежно від їхньої маси.

Смерть батька 1591 року стала непідйомним фінансовим тягарем, оскільки Галілео був старшим сином. Він домігся й отримав роботу в Падуанському університеті, де платня була втричі більшою. Проте фінансові витрати молодого викладача також зросли. Дві його сестри вийшли заміж, і зобов’язання виплатити за них захмарні посаги впало на Галілея. Ба більше, чоловік Вірджинії навіть погрожував, що кине Галілео за ґрати, якщо той не виплатить погоджену суму. Щоб не загрузнути у серйозних боргах, вчений був змушений давати приватні уроки, здавати свою оселю студентам, продавати інструменти, які виготовляв у своїй майстерні, а також складати гороскопи.

Падуя того часу була  інтелектуальним ліберальним середовищем, поза юрисдикцією папи. Тут Галілео почав обговорювати революційну теорію, запропоновану польським математиком Миколою Коперником у 1543 році, згідно з якою Земля насправді не є постійним центром Всесвіту, як наполягав Арістотель, а обертається навколо Сонця. Така теорія була небезпечною, оскільки суперечила догмам Святого Письма. У Книзі Ісуса Навина є уривок, де на прохання Ісуса Господь наказав Сонцю (а не Землі) затриматися над стародавнім містом Гаваон.

Працюючи в Падуї, Галілей часто відвідував сусідній порт Венеції. Там він пізнав спокуси нічного життя гарне вино та жінок. У Галілео зав’язалися романтичні стосунки з Мариною ді Андрея-Гамбою, яка згодом переїхала до Падуї. Пара так і не одружилася, проте залишалася разом понад десять років і мала двох дочок Вірджинію та Лівію, які стали черницями, та сина Вінченцо. Автор припускає, що на небажання Галілея вступати у формальні стосунки вплинув той факт, що шлюби в його близькому родинному колі були далекими від ідеальних. Його брат Мікеланджело вважав, що від традиційного шлюбу його утримувала необхідність фінансово допомагати сестрам.

У Венеції Галілей познайомився з далекоглядом, новомодним інструментом із Голландії, за допомогою якого можна було бачити наближення кораблів. Галілео звернув його до небес, щоб зробити відкриття, які змінили хід астрономії та його власної долі.

У своїх перших спостереженнях Галілей побачив, що Місяць не є гладкою кулею, він гористий. Це суперечило думці церкви про те, що небо було незайманим і незмінним, на відміну від зіпсованої, грішної ​​Землі. Він також бачив супутники, котрі оберталися навколо Юпітера, що спростовувало  геоцентричний аргумент про те, що якщо Земля рухатиметься, вона втратить свій Місяць.

Конфлікт із церквою, зречення та визнання 

У 1610 році, всупереч пораді своїх друзів і в гонитві за додатковими грошима, Галілей покинув захисне середовище Падуї та переїхав до Флоренції, щоб працювати на Козімо II Медічі, великого герцога Тоскани. Тепер він жив у сфері впливу папи. Та це не завадило Галілеєві опублікував свою книгу «Діалог про дві головні світові системи», уявну дискусію між трьома співрозмовниками: Сальвіаті, прихильником геліоцентризму, Сагредо, освіченим непрофесіоналом, який намагається мудро розсудити два різні погляди, та безглуздим геоцентристом на ім’я Сімпліціо.

«Діалог» один із найзахопливіших наукових текстів в історії. У ньому є конфлікт і драма, але також філософія, гумор, цинізм і поетичне використання мови. І хоча праця отримала дозвіл на публікацію, пізніше церква його анулювала, а Свята інквізиція винесла Галілеєві підозру у єресі.

Суд над Галілеєм автор викладає як захопливу та драматичну історію. Через погрози тортур та смертної кари, Галілей пішов на угоду зі слідством. 22 червня 1633 року один із найшанованіших учених світу став навколішки перед судом, відрікаючись від помилок і єресей, притаманних коперніканству. Церква змилувалася, взявши до уваги вік та слабке здоров’я підсудного, тюремне ув’язнення змінили на довічний домашній арешт. Існує версія, що Галілей покинув суд, зухвало бурмочучи: «І все ж вона рухається». Проте Лівіо має сумніви щодо цього.

У фізичному плані останні роки життя Галілея були складними. Він осліп, став швидко марніти. Сучасні медичні дослідники висловлюють думку, що він страждав від ревматоїдного артриту. Помер Галілей 8 січня 1642 року.

У 30-х роках ХХ століття папська академія зробила перші спроби написати об’єктивну біографію Галілея, проте єдиної думки щодо поглядів вченого так і не дійшли. У 1980 році папа Іван Павло ІІ закликав провести нове дослідження у справі Галілея. Ватиканська комісія видала свій остаточний звіт 31 жовтня 1992 року. Виголошуючи доповідь, папа визнав, що Галілей, щирий вірянин, виявився більш прозірливим у питанні взаємозв’язку Святого Письма та науки, ніж його опоненти-теологи. «Більшість теологів не відчуває  формальної відмінності, що існує між власне Святим Письмом і його тлумаченням, і це призвело до того, що вони неправомірно звели в галузь релігійної доктрини питання, яке насправді належить до галузі наукового дослідження», зазначив Іван Павло ІІ.  Церква визнала те, що Галілей пропагував ще три століття тому.

Цією презентацією церква, по суті, оголосила, що справа Галілея закрита. Газета New York Times повідомила: «Через 350 років Ватикан сказав, що Галілей мав рацію: вона рухається».

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine