Науковці вже давно цікавляться феноменом передвісників PKP. Це — сейсмічні коливання, які передують проходженню крізь мантію нашої планети потужних хвиль від землетрусів. Цього разу дослідники змогли зрозуміти, де вони народжуються.
Сейсмічні хвилі-передвісники
Група науковців з університету Юти нещодавно змогла дослідити так звані передвісники PKP. Щоразу, як десь на Землі відбувається землетрус, коливання від нього розходяться не лише поверхнею, а й глибинами нашої планети. Вони поступово затухають, але можуть досягати й іншого її боку, рухаючись із певною швидкістю.
Проте ще до того, як основне коливання досягає іншого боку планети, вчені інколи фіксують слабші сигнали. Їх-то і називають хвилями-передвісниками. Було зрозуміло, що вони народжуються десь у мантії, коли її долає основний сигнал, але відбувається це до того, як він зустрінеться з ядром Землі.
Нове дослідження дозволило вченим трохи розібратися в питанні. Для цього вони вивчили 58 землетрусів, які відбулися у Новій Гвінеї, коливання від яких досягли Північної Америки. Вони розміщували детектори хвиль у різних місцях і тому змогли встановити, де саме на межі розподілу між мантією та зовнішнім рідким ядром народилися хвилі-передвісники.
Зони наднизької швидкості
Результат досліджень показав, що хвилі-передвісники народжуються у так званих зонах наднизької швидкості. Те, що коливання від землетрусів проходять крізь товщу Землі з різною швидкістю залежно від напрямку поширення, вчені знали достатньо давно. Однак різниця ця була не такою і великою, й розібратися у тому, де саме уповільнюються хвилі від землетрусів, було важко.
Тепер же вчені чітко виділили ці зони. Виявилося, що вони розташовуються під найбільшими вулканами планети, які не пов’язані з літосферними плитами, а існують ніби незалежно від них: Ісландія, Гавайські острови та Самоа.
Деякі з них залишаються активними протягом сотень мільйонів років. Причиною їхнього існування є вулканічні плюми — розгалужені потоки гарячішої, ніж оточення, речовини, які йдуть від ядра Землі до її поверхні. Саме у них дослідники бачать найкращих кандидатів на роль зон наднизької швидкості.
Науковці також звертають увагу на зони субдукції. Це місця, де одна континентальна плита занурюється під іншу. На їхню думку, там теж можуть бути зони наднизької швидкості. А значить, можуть народжуватися хвилі-передвісники, які насправді є тією частиною сейсмічних коливань, що не загальмувалася у плюмі.
За матеріалами phys.org
