«Атлас» — це фантастичний фільм, який нещодавно вийшов у прокат. Події відбуваються у майбутньому, коли люди навчилися швидко долати міжзоряні відстані. Головна героїня у виконанні Дженніфер Лопес займається вистежуванням робота-терориста, з яким її пов’язують спогади.
Фільм про роботів
23 травня на екрани вийшов фантастичний фільм «Атлас». Події в ньому відбуваються у недостатньо чітко визначеному, але достатньо віддаленому майбутньому. Людство встигло створити принципово відмінні від сучасних реактивні двигуни, опанувало польоти на надсвітловій швидкості й, головне, створило повноцінний штучний інтелект та людиноподібних роботів на його основі.
Навколо останніх і обертається сюжет картини. За 28 років до подій, описаних у ній, один із ШІ, на ім’я Харлан, вирішив убити всіх людей і почав з цією метою переписувати коди інших пристроїв та створювати з них армію. Жертви швидко досягли семизначних чисел, проте людство об’єдналося та перемогло машини.
Харлан утік із Землі, ховався десятиліттями, й ось, нарешті, його сховок знайшли. На його захоплення відправили загін спецпризначенців, оснащений бойовими роботами. З ними на далеку планету летить жінка-агент на ім’я Атлас, минуле якої безпосередньо пов’язане з Харланом. Її роль виконує Дженніфер Лопес.
Основні події стрічки відбуваються на поверхні чужої планети. По суті, цей фільм — бойовик з елементами драми. У ньому багато спецефектів і екшену.
Спілкування зі штучним інтелектом
Безумовно, сильною стороною «Атлас» є тематика штучного інтелекту, що вчиться у людини в процесі спілкування. Раніше ця тема не так вже й часто звучала у фільмах. Проте розвиток лінгвістичних моделей, подібних до Chat GPT, зробив її популярною. І сценаристам вдалося вдало її обіграти.
Бо якщо навчання штучного інтелекту — це спілкування з людьми, то особа, яка не довіряє роботам, матиме проблеми й у спілкуванні з людьми, й навпаки. Саме така ситуація склалася у героїні Лопес, й це при тому, що люди навколо не відмовилися від створення штучного інтелекту навіть після війни з ним.
Останнє здається дещо дивним, проте на практиці все зазвичай саме так і відбувається. Скільки людей не лякали атомною бомбою, від неї країни так і не відмовилися. Якщо якась технологія приносить користь, її використовуватимуть попри всю небезпеку.
Тому найдраматичніші моменти у фільмі пов’язані зі спробами агента Атлас, яка не довіряє ані людям, ані машинам, синхронізуватися із ШІ бойового робота, в кабіні якого вона перебуває протягом майже всього сюжету.
Проблеми фільму
При всьому вищесказаному не можна не побачити у фільму великих проблем. Його сюжет, розтягнутий майже на дві години, занадто простий і непродуманий. Спочатку спецназівці не хочуть брати асоціального аналітика із собою, потім різко змінюють свою думку. Про саму місію від початку зрозуміло, що це — пастка, але герої в неї потрапляють, бо якось же Атлас треба опинитися на чужій ворожій планеті сам на сам зі штучним інтелектом.
Щодо власне космічної складової фільму, то вона просто жахлива. Те, як не такі вже й космічні з виду земляни вміють надзвичайно швидко переміщуватися на сотні й тисячі світлових років, ніяк не пояснюється.
З показаного виникає враження, що одразу за атмосферою нашої планети, яка заховалася від зовнішнього світу за захисним екраном, починаються далекі-далекі галактики, які буквально в одному кроці від нас, але ніхто їх не поспішає заселяти. Зате спецназівці туди літають, наче у кримінальний район на околиці міста.
Автори фільму у спробі показати планету максимально чужою та негостинною для людей вдалися до нісенітниць. Якщо вже їм так необхідно було відтворити атмосферу, в якій значно частіше, ніж на Землі, виникають електричні явища, то цього можна досягти самим лише її складом та характеристиками ядра. Купа астероїдів на орбіті для цього не потрібна.
Та й ідея, навколо якої обертається весь сюжет, у фільмі реалізована максимально безглуздо. Сама по собі тема штучного інтелекту, який програв війну людям і втік у космос, надзвичайно цікава. Вона могла б стати основою для великої й несхожої ні на що концепції світу.
Харлан в «Атласі» діє максимально нерозумно. Замість того, аби збудувати свою цивілізацію десь далеко від Землі й за кілька століть повернутися з армією, якій люди не зможуть дати відсіч, він просто краде бомбу і коди для подолання захисного екрана.
Загалом фільм подивитися можна хоча б для того, аби побачити тамтешніх роботів-екзоскелетів. В усьому іншому він справляє враження чогось, що намагалися створити, сильно економлячи ресурси, особливо інтелектуальні.
