8 серпня на екрани вийшов фантастичний фільм «Бордерландс», який є екранізацією однойменної серії комп’ютерних ігор. Мова у ньому про пригоди групи авантюристів на далекій пустельній планеті. Стрічка зазнала нищівної критики як безглузда, але давайте самі розберемося, яка вона насправді.
«Бордерландс»
«Бордерландс» — це пригодницький фантастичний фільм, який вийшов на екрани 8 серпня 2024 року. Він заснований на світі однойменної серії комп’ютерних ігор. Вони виходили з 2009 по 2019 рік, стали відомими та полюбилися людям.
Сам фільм не повторює сюжет якоїсь із них, а намагається розповідати власну історію. При цьому героями є персонажі як першої, так і другої частини гри, тому він водночас і прив’язаний до них, і абсолютно незалежний.
Сюжет розгортається у майбутньому на далекій пустельній і повній небезпек планеті Пандора, де багато корисних копалин і є сховище інопланетної цивілізації. Останнє шукають геть усі, включно з дуже великими корпораціями.
Від власника однієї з них тікає донька Тіна, яка згодом виявляється не тільки потенційним ключем від сховища інопланетних артефактів, а й майстром-підривником, який закидує ворогів плюшевими кроликами з вибухівкою всередині.
На її пошуки вирушає найманка Ліліт, яка невдовзі переходить на бік утікачки. Утворюється команда з двох вищеназваних, елітного солдата Роланда, психа у масці Кріга, балакучого робота, схожого на урну для сміття, поставлену на моноколесо, та вченої-археолога.
Уся ця компанія весь фільм прокладає собі шлях через звалища брухту, пустелю, болота з незрозумілими істотами з мацаками та покинуті шахти, аби в кінці біля воріт сховища побитися з власником корпорації та його найманцями й перемогти їх.
Якщо все вищеописане здалося вам занадто примітивним, сумбурним та нереалістичним, то ви не одні такі. Критики вщент рознесли картину, і зараз вона претендує на те, аби вважатися не тільки найгіршою екранізацією комп’ютерних ігор, а й взагалі одним із найгірших фільмів в історії.
Стрілянина на іншій планеті
Головне, що закидають фільму, — несерйозність усього, що відбувається на екрані. Сюжет справді примітивний настільки, наскільки це взагалі можливо. По суті, герої просто переміщуються між локаціями, виконуючи квести. При цьому причини, які примушують їх покинути одне місце і рухатися до іншого, настільки безглузді, що це просто ріже око.
Але тут треба нагадати, що оригінальна гра взагалі-то була шутером від першої особи. І «головною стравою» у ній була саме стрілянина з різноманітної зброї у фантастичних декораціях. При цьому ще в серії ігор світ Пандори був збудований так, аби показати більше яскравих образів, локацій і ворогів, а не замислюватися над тим, наскільки все це реалістично.
Звичайно, шкода, що автори фільму не замислилися над тим, щоб надати всьому, що відбувається на екрані, хоч якесь логічне пояснення. Це зробило б стрічку справді цікавою. Однак обраний ними підхід цілком виправданий.
Принаймні, вони чесно намагалися передати атмосферу гри. Інша річ, що їм це майже не вдалося. Бо нескінченні перестрілки та біганина на екрані усім давно приїлися. Для того, аби хоч якось вразити глядача, трюки при цьому мають бути на рівні старих фільмів із Джекі Чаном чи останніх фільмів із серії «Форсаж», а до них «Бордерландс» відверто не дотягує.
Сюжет та локації
З наукового погляду, у фільмі просто немає що аналізувати. Планета-пустеля, сховище вимерлої раси, балакучі роботи — все це в кіно, книгах та іграх було вже не раз. Тож здивувати автори фільму могли тільки тим, як усе це подано і взаємодіє між собою. І їм це не вдалося.
Візуально стрічку можна схарактеризувати словосполученням «яскравий брухт». Бо куди б персонажі не йшли й де б не затіювали стрілянину, все одно виникає враження, що декорації навколо знайшли на найближчому звалищі й вирішили надати їм належного вигляду розфарбувавши якнайяскравіше.
Зрозуміло, що цей стиль дістався фільму від гри, й чисто теоретично це могло б сподобатися глядачеві. Але по факту воно не працює, бо всі локації дуже схожі. Й оскільки мотивація персонажів переміщуватися між ними прописана поганенько, під час перегляду просто забуваєш, куди зараз біжать герої й що саме ми бачимо на екрані.
Та й підхід «узяти відомих з ігор героїв і розказати про них нову історію» явно обернувся проти творців фільму. Бо ті, хто з грою не знайомий, так і не зрозуміли, з чого б їм любити хоча б когось із банди клоунів, якою, по суті, є головні герої. Для тих же, хто в «Бордерландс» грав, персонажі все одно не нагадували ігрових, але сюжет фільму був повністю передбачуваний.
На відміну від «Космічного кадета», який теж був одночасно і нереалістичним, і проблемним у плані того, що мало б замінити реалізм, у «Бордерландса» абсолютно не виходить зацікавити глядача тим, що відбувається на екрані.
Загалом на запитання, чи справді це погане кіно, можна однозначно відповісти «так». Ні, «Бордерландс» все ще можна дивитися як фантастичний бойовик, але навіть і тоді він відверто посередній. В усьому іншому фільм взагалі не заслуговує на те, аби витрачати на нього свій час.
