Чому ми останнім часом бачимо збільшення кількості повідомлень про полярні сяйва? Фото і відео цього видовищного явища все частіше заполоняють Інтернет, причому не тільки з приполярних регіонів планети, а й із середніх широт, зокрема — з України.
Глибоко вражені геомагнітною бурею, що розігралася 10–11 травня 2024 року, та дала змогу спостерігати полярні сяйва щонайменше до 18° п.ш., ми пильніше стежимо за космічною погодою. Час від часу можна натрапити на світлини слабкого полярного сяйва, зроблені фотографами з різних областей України.
Особливо яскравими були знімки полярного сяйва 11–13 серпня, розцвічені метеорами потоку Персеїд, пікова активність якого припала як раз на ті ж дні.
Персеїди на тлі полярного сяйва у ніч 12–13 серпня 2024 р. Bray Falls
Але як так сталося, що ми зараз спостерігаємо полярні сяйва настільки часто? Адже це явище не є типовим для України! Воно скоріше асоціюється з Фінляндією, Норвегією чи Канадою. На це впливає кілька чинників, які можна поділити на 2 групи: фізичні та соціальні.
Фізичні чинники
1. Магнітні полюси Землі змінюють своє положення. Магнітні полюси нашої планети не збігаються з географічними. А саме від їхнього розташування залежить положення так званого аврорального овалу. На відміну від статичного географічного полюса, магнітний полюс планети має тенденцію поступово змінювати своє положення — дрейфувати. Дрейф магнітних полюсів — явище доволі типове, але зазвичай із плином часу їхнє розташування коливається поблизу одного і того ж положення. Впродовж останніх трьох десятків років спостерігається аномально швидкий дрейф північного магнітного полюса Землі з боку Канади у бік Азії, тобто ближче до нас. У зв’язку з цим поступово збільшується наша магнітна широта. Своєю чергою це означає, що ми все ближче підходимо до аврорального овалу і маємо все більше шансів побачити полярне сяйво.
Модель дрейфу північного магнітного полюса впродовж 1590–2025 рр.
Авроральний овал під час геомагнітної бурі 10 травня 2024 р.
2. Висока сонячна активність. Частота появи полярного сяйва напряму залежить від сонячної активності. Наразі Сонце показує активність близьку до пікової у поточному 25 циклі. Спостерігається величезна кількість груп плям, причому деякі з них бувають настільки великими, що їх можна побачити неозброєним оком через спеціальний щільний фільтр. Своєю чергою подібні групи плям є у певному сенсі «зонами ризику». Саме тут відбувається деформація магнітних силових ліній та їхнє перемикання, що супроводжується потужними спалахами (раптове виділення енергії здебільшого у вигляді рентгенівського випромінювання) та відривом масштабних хмар сонячної плазми, які ми знаємо як викиди корональної маси Сонця, або CME — coronal mass ejection. Досягаючи Землі, сонячна плазма, оточена магнітним полем, взаємодіє з магнітним полем та атмосферою планети, збуджуючи молекули й окремі атоми азоту та кисню: електрони потрапляють на більш високі енергетичні рівні. Але такий стан молекул та атомів є нестабільним. При спонтанному поверненні електронів на звичайні рівні відбувається випромінювання на тій чи іншій довжині хвилі, й саме його ми бачимо як полярне сяйво.
Отже, зі збільшенням сонячної активності збільшується і частота полярних сяйв. Але поточний цикл активності є далеко не першим, і під час минулого максимуму мало б бути приблизно те саме. Як же так сталося, що саме зараз настільки багато повідомлень та фото полярних сяйв, значно більше, ніж у минулих циклах? У гру вступають соціальні чинники.
Сонячна активність та викид корональної маси на знімках космічних сонячних обсерваторій SDO та SOHO (23 липня 2024 р.)
Соціальні чинники
1. Увага до космічної погоди та розповсюдження інформації. Висока сонячна активність та полярні сяйва травня привернули до себе увагу громадськості. Як і будь-яке рідкісне чи нетипове явище, полярні сяйва широко висвітлюються у ЗМІ та соцмережах. Своєю чергою поширення соцмереж (у порівнянні з минулим максимумом активності), збільшення їхньої популярності в останні роки та пришвидшення інформації, призводять до того, що все більше людей швидко реагують на алерти. Зокрема — на повідомлення про геомагнітну бурю та ймовірне наближення полярного сяйва. Це стимулює людей звертати більше уваги на те, що відбувається в небі, а також робити фото й поширювати їх у соцмережах, роблячи явище ще більш популярним. Окрім того, зараз існує доволі багато вебсайтів, де можна відстежувати різноманітні фактори космічної погоди, а також застосунків, які оперативно повідомляють про те, що у вашій місцевості може найближчим часом спостерігатися сяйво.
Полярне сяйво та Персеїди над Україною в ніч на 12 серпня 2024 року, Сумщина. Джерело: Антон Редькін
2. Зростання рівня апаратури для фіксації. У порівнянні з минулим максимумом сонячної активності у 2014 р. рівень фотокамер у смартфонах ледь не у кожного з нас суттєво підвищився. Вони стали більш чутливими, збільшилася роздільна здатність, з’явилося більше налаштувань. Зокрема, на деяких моделях можна встановити триваліші експозиції або навіть спеціальний режим знімання нічного неба. Відтак, навіть якщо відлуння полярного сяйва не видно візуально, тривала витримка допоможе його зафіксувати фотографічно.
Наразі неможливо точно сказати, чи досягла насправді сонячна активність свого піка. Цілком ймовірно, що ні, оскільки, за попередніми прогнозами, максимум має припасти на осінь цього року. Варто також зазначити, що ймовірність побачити полярні сяйва на середніх широтах дещо збільшується поблизу рівнодення. Тож не виключено, що у вересні-жовтні на нас очікує чергове космічне шоу.
