Астрономи нараховують кілька десятків так званих малих метеорних потоків, активність яких триває не більше тижня, а в максимумі їхнє зенітне годинне число (ZHR) не перевищує 10. Всі вони пов’язані з тою чи іншою кометою, що періодично повертається до Сонця чи вже розпалася, залишивши «на пам’ять» про себе шлейф із пилових частинок, розтягнений уздовж її орбіти. Найвідоміший приклад останнього сценарію — листопадовий потік Андромедід, утворений у XIX столітті в результаті розпаду комети Біели (3D/Biela).
Метеорні частинки в таких шлейфах часто бувають розподілені нерівномірно, і коли Земля випадково потрапляє до їхнього згущення — відбувається активізація потоку. В деяких випадках спостерігалися навіть справжні метеорні дощі з інтенсивністю до кількох тисяч «падаючих зірок» на годину (як ті ж Андромедіди у 1872, 1885 і 1899 роках). Цьогоріч подібної активізації астрономи очікують від потоку Ауригід, максимум якого припадає на 31 серпня чи 1 вересня.
Радіант Ауригід знаходиться у сузір’ї Візничого. Вперше на них звернули увагу 1935 року, коли їхнє ZHR перевищило 50, але в наступні роки навіть у максимумі цей потік «продукував» не більше десятка метеорів на годину. Пізніше виявилося, що траєкторії метеорних частинок близькі до орбіти комети Кісса (C/1911 N1 Kiess), що наближалася до Сонця у 1911-му та має період приблизно 2500 років. Можна було б очікувати, що, оскільки вона вже залишила внутрішні області Сонячної системи й повернеться не скоро, потік надалі буде лише слабшати. Але він несподівано знову активізувався у 1986-му — кілька спостерігачів повідомили про ZHR більше сотні. Трохи менший сплеск активності стався вісьмома роками пізніше.
Аналіз гравітаційного впливу великих планет на частинки метеорного рою дозволив астрономам припустити, що наступної активізації Ауригід варто очікувати у 2007 році. Передбачення виявилося правильним: у ніч з 31 серпня на 1 вересня справді спостерігався пік активності тривалістю лише 20 хвилин, а ZHR потоку після перерахунку оцінили у 130. Помітно менші результати були отримані під час спостережень наступного передбаченого піку в 2019-му, але фахівці провели повторне обчислення та «перенесли» цю подію на 2021-й.
Цьогоріч момент максимуму Ауригід може настати 1 вересня о 0:17 (за іншими даними — 0:35) за київським літнім часом. Їхня інтенсивність передбачається в діапазоні від 50 до 100 метеорів за годину. Перевагу матимуть спостерігачі Північно-східної Європи та Північно-західної Азії, де сузір’я Візничого в цей момент підніметься достатньо високо над горизонтом. У Києві висота радіанту складе приблизно 15°, що теж достатньо багато, тим більше, що дивитись у сам радіант немає потреби: практика показує, що найбільше метеорів видно в області небесної сфери між ним і зенітом. У разі безхмарної погоди першої осінньої ночі, навіть незважаючи на Місяць у фазі останньої чверті, варто опівночі почати слідкувати за північно-східною частиною неба і закінчити спостереження десь за годину. Можливо, вам пощастить стати свідком чергового сюрпризу від маловивченого потоку Ауригід.
