Кожна зоря Всесвіту випромінює енергію різними способами. Їхнє випромінювання — ключ до розуміння народження, життя та смерті зір. Особливо цікаві молоді світила: надпотужні, активні, з неймовірно сильними вітрами та магнітними полями. Струмені їхньої матерії, сформовані магнетизмом, — справжнє видовище. І ось нове відкриття проливає світло на магнітні таємниці наймасивніших із них.
Міжнародна команда астрономів на чолі з Амалем Черіяном (Індійський інститут космічних наук) вперше виявила кругову поляризацію радіовипромінювання поблизу масивної молодої зорі IRAS 18162-2048. Це явище — безпосередній слід потужних магнітних полів біля самої поверхні світила. Дослідження, опубліковане в The Astrophysical Journal Letters, виконане за допомогою гігантського радіотелескопа VLA. Раніше кругову поляризацію бачили лише біля маломасивних зір або навіть чорних дір, але ніколи — біля такого гіганта.
Особлива зоря
IRAS 18162 — справжній космічний монстр. Її маса перевищує сонячну вдесятеро, а розташована вона за 5500 світлових років від нас. Зоря породжує найбільший, найяскравіший та найчіткіший струмінь у нашій Галактиці — відомий об’єкт Гербіга — Аро HH 80-81. Цей струмінь — результат викиду іонізованого газу в навколишні хмари пилу.
Масивні зорі, як ця, кардинально впливають на свої околиці. Їхнє УФ-випромінювання іонізує газ, а неймовірно сильні вітри «вирізають» бульбашки у міжзоряному середовищі, нагрівають його та гальмують народження нових світил. Дослідити їхнє магнітне поле впритул було неймовірно складно — до цього моменту.
Зв’язок між зорями та чорними дірами
Виявлення КП біля масивної протозорі — не просто технічний тріумф. Воно встановлює важливий міст. Кругову поляризацію фіксували і в активних ядрах галактик із надмасивними чорними дірами, й біля маломасивних протозір. Тепер вона виявлена й у масивної протозорі. Це підтверджує давню гіпотезу астрофізиків: механізми формування потужних струменів у світил різної маси та навіть у чорних дір — універсальні.
«Це перше вимірювання сили магнітного поля масивної протозорі за круговою поляризацією у радіохвилях», — підкреслює професорка Саріта Віг.
Гіпотеза залишкових магнітів
Сила магнітного поля IRAS 18162 оцінюється в сотні гаусів (на Сонці — ~1 гаус). Звідки така потужність? Найімовірніша теорія — залишкові поля. Вважається, що магнітні поля міжзоряного середовища втягуються у молекулярні хмари під час їхнього колапсу в зорю, посилюючись. Це генерує потужні поля у масивних зорях.
«З огляду на силу поля, IRAS 18162 може стати масивною магнітною зорею», — пояснюють автори.
Це відкриття дає ключові дані для вдосконалення моделей формування світил, навіть якщо точний механізм виникнення КП потребує подальшого вивчення. Воно показує: магнітні сили — фундаментальний чинник у житті зір усіх мас, об’єднуючи навіть зорі та чорні діри.
Раніше ми повідомляли про те, як штучне магнітне поле виявилось у 800 тисяч разів сильнішим за земне.
За матеріалами nrao.edu
