NGC 4217 — близька до нас спіральна галактика, в якій спостерігається інтенсивне зореутворення. Нещодавно вчені спостерігали за нею за допомогою радіотелескопів і виявили, що над центром цієї зоряної системи здіймається велетенська радіобульбашка.
Галактика NGC 4217
Нещодавно група астрономів на чолі з Фолькером Хізеном з Гамбурзького університету в Німеччині використала дуже великий масив Янського (JVLA) і низькочастотний масив (LOFAR), щоб ближче розглянути галактику NGC 4217 у радіодіапазоні.
NGC 4217 — добре відома науковцям зоряна система, яка знаходиться на відстані 61,6 млн світлових років від нас. Це відносно недалеко у порівнянні з видимою частиною Всесвіту. Ця галактика належить до спіральних, як і Чумацький Шлях. Бачимо ми її переважно з ребра.
Також ця галактика відома активним зореутворенням. Молоді світила народжуються та помирають у ній значно частіше, ніж у Чумацькому Шляху. До того ж навколо неї на відстані у 16 тис. св. років виявлено радіогало — область, яка випромінює електромагнітні хвилі, довші за видиме та інфрачервоне світло.
Радіобульбашка
NGC 4217 містить велику кількість пилу та газу, скупчення яких і генерують усе це випромінювання. Але тепер вчені вирішили уважніше придивитися до неї. З цією метою були застосовані радіотелескопи LOFAR та JVLA. Головним чином вони працювали на частоті 144 МГц.
Саме завдяки цим спостереженням було виявлено компонент, який раніше дослідники не бачили. Це — видима лише у радіодіапазоні бульбашка, яка простягається на 65 тис. св. років від зоряного диска над його центром.
Зрозуміло, що насправді це — область дуже розрідженого, але сильно іонізованого газу. Подібні утворення астрономи бачать не вперше. Зокрема такі бульбашки здіймаються і над центром Чумацького Шляху. Але в такому випадку спостереження показують, що її висота над площиною NGC 4217 становить 19200 св. років для частоти 144 МГц і 9400 св. років для частоти 3 МГц.
Це — відчутно більше, ніж зазвичай спостерігається в таких випадках. Основна теорія вчених полягає в тому, що саме велика кількість наднових в галактиці забезпечує додаткове «надування» бульбашок. Але при цьому вони визнають, що такий механізм не може повністю пояснити їхній розмір.
За матеріалами phys.org
