Астрономи підтвердили викиди водяної пари з Європи

На цей час Європа вважається одним із найперспективніших місць для пошуку позаземного життя в Сонячній системі. Всі наявні дані свідчать, що під багатокілометровою крижаною товщею цього супутника Юпітера ховається величезний океан рідкої води.

На жаль, через велику технологічну складність місії з прямого вивчення океану Європи шляхом буріння льоду та запуску в пробурену свердловину підводного робота, поки що існують виключно у вигляді концептів. Але є альтернатива. За останні роки астрономи кілька разів реєстрували водяну пару над поверхнею цього місяця. Згідно з однією з версій, це результати діяльності гейзерів, що викидають воду прямо з підповерхневого океану. А це означає, що міжпланетний апарат може пролетіти через подібний викид і безпосередньо дослідити склад океану без висадки на поверхню місяця спеціальних зондів. Щось подібне вже робив апарат Cassini під час візитів до сатурніанського супутника Енцелада.

18 листопада в журналі Nature Astronomy були опубліковані результати дослідження, які мають додати оптимізму конструкторам апаратів, що створюються для відправлення до Європи наступного десятиліття. Протягом 17 ночей у період 2016 – 2017 років команда американських астрономів спостерігала цей супутник за допомогою телескопів Keck I та II (обсерваторія Мауна Кеа, Гавайські острови). Під час однієї із сесій їм вдалося вловити характерний інфрачервоний сигнал. Він виникає, коли водяна пара піддається впливу сонячного світла.

За словами дослідників, це перша пряма ідентифікація викиду водяної пари в Європі. Виконані ними розрахунки показали, що його потужність становила 2360 кг води на секунду. Водночас, на відміну від Енцелада з його постійно діючими гейзерами, такі події на цьому галілеєвому супутнику відбуваються досить рідко, що пояснює, чому вони не були виявлені раніше.

Що стосується джерела пари, то крім версії з гейзерами безпосередньо пов’язаними з підповерхневим океаном, астрономи мають і кілька альтернативних ідей. Можливо, він надходить із дрібних резервуарів талої води, розташованих неподалік поверхні Європи. Також не виключено, що заряджені частинки, що містяться в потужних радіаційних поясах Юпітера, просто «зривають» молекули води з крижаного панцира супутника. Втім, нещодавно проведені розрахунки свідчать проти такого механізму.

За матеріалами https://www.nasa.gov