Юпітер знаменитий своїми червоно-білими смугами: хмарними водоворотами рухомих газів, які астрономи традиційно використовують для відстеження вітрів в нижній частині його атмосфери. А поблизу полюсів планети часто спостерігаються яскраві полярні сяйва, які зазвичай асоціюються з сильними вітрами у верхній частині його газової оболонки.
Між цими двома шарами атмосфери розташована стратосфера. Вивчення структури її вітру ускладнюється відсутністю хмар у даному регіоні. Однак вчені придумали альтернативний метод для проведення таких вимірювань. Справа в тому, що в 1994 році Юпітер зіткнувся з уламками комети Шумейкер-Леві 9. У результаті цієї події в стратосфері газового гіганта з’явилися нові молекули. Вони до цих пір знаходяться в ній і переносяться вітрами.
Група дослідників використала один з видів таких молекул (ціанід водень) в якості маркера. Застосувавши масив антен комплексу радіотелескопів ALMA, вони виміряли їх доплерівське зміщення що, у свою чергу, дозволило обчислити швидкість стратосферних вітрів.
Найцікавішою знахідкою стало виявлення потужних стратосферних струменів, розташованих під полярними сяйвами поблизу полюсів. Їх швидкість складає близько 1450 км/год, що майже в два рази більше максимальних швидкостей штормових вітрів у Великій червоній плямі. За словами дослідників, ці струмені можуть поводити себе як гігантський водоворіт з діаметром до 48 тис. км і приблизно 900 км у висоту. Відкриття суперечить існуючим раніше уявленням, згідно з якими вітри поблизу юпітеріанських полюсів повинні сповільнюватися і зникати задовго до того, як досягнуть стратосфери.
ALMA також зумів виявити стратосферні потоки, що рухаються навколо екватора планети. Їх середня швидкість становить близько 600 км/год.
За матеріалами: https://www.eso.org
