30 березня 2025 року в Україні відбудеться перехід на літній час. Прийнятий минулого року закон про скасування цієї події, так і не був підписаний Президентом України. Тож, стрілки годинників таки доведеться перевести на годину вперед.
Переведення годинників
В останню неділю березня Україна переходить на літній час. У 2025 році це припадає на 30 березня. О 3:00 стрілки годинників треба буде перевести на одну годину вперед. На щастя, більшість гаджетів це зараз роблять самотужки. З рештою годинників це можна буде зробити вранці.
Переведення годинників — надзвичайно спірна тема. У 2024 році Верховна Рада України прийняла закон, згідно з яким восени годинники мали б повернутися до нормального поясного часу, який також не зовсім правильно називають «зимовим», і залишитися в такому стані назавжди. Однак Президент України Володимир Зеленський так цей закон і не підписав, але й не повернув до Парламенту.
Ситуація з тим, що з цим документом може бути далі, не дуже зрозуміла. Але абсолютно точно можна сказати, що станом на зараз чинним він вважатися не може. Тож перехід на літній час продовжує діяти.
Сонячний день
Перехід на літній час викликає питання вже багато років. Надто вже тяжко нам дається зміна розпорядку дня. А все через те, що наш організм взагалі не дуже пристосований для того, аби жити за чітко визначеним часом.
За межами людської цивілізації жодного поділу часу на 24 години з початком відліку в точно визначений момент не існує. Є лише чергування світлої та темної частин доби. Оскільки люди — денні істоти, то всі процеси в нашому організмі мають певну циклічність, яку і називають біологічним годинником. Докладно про це можна прочитати в окремій статті.
Коротко ж можна узагальнити, що вищезгадана циклічність процесів, хоча в середньому і має період у 24 години, але може змінюватися в широких межах і підлаштовується саме під умови освітленості.
Що ж до звичного нам відліку часу, то він зумовлений астрономічними спостереженнями за Сонцем. І історично так склалося, що він побудований так, щоб момент настання 12:00 припадав на той момент, коли наше світило в певній місцевості розташоване точно над головою, в зеніті. Тоді початок і кінець доби збігатимуться з моментом, коли Сонце знаходитиметься точно на іншому боці Землі.
Проте для різних місцевостей цей момент настає в різний час. І окремий відлік часу для кожного селища створював більше проблем, ніж зручностей. Тому окружність екватора була поділена на 24 рівні частини по 15°. У кожній із них на всій території полудень настає точно в той момент, коли Сонце опиняється в зеніті над меридіаном, що проходить точно через її центр. При цьому точкою «нуль» вважається той меридіан, що проходить через Гринвіцьку обсерваторію у Лондоні.
В теорії, здається, красиво, але на практиці на Землі ще є гори, моря і державні кордони, тож здебільшого реальні часові зони не збігаються з меридіанами. Це, з одного боку, логічно, бо країні треба жити за одним часом, а з іншого — призводить до питань на кшталт: «Чого ми маємо на Закарпатті жити за київським часом, хоча Сонце у нас заходить скоріше, ніж у Варшаві?».
Літній час
Звичайно, що і в такому випадку часові пояси зберігаються хоча б в якомусь вигляді, й загалом системою більш-менш можна користуватися. Проте коли люди відходять від традиційного господарства і починають переважно працювати в офісах та на заводах, виникає нова проблема. Роботу вигідно починати в один і той самий час незалежно від пори року. При цьому він має бути максимально наближеним до того моменту, коли ранок настає в найтемнішу пору року. Щоб люди розпочинали роботу бадьорими, але вже було достатньо світло, щоб нею займатися.
Проте при такому підході виходить, що влітку перед настанням цього часу є кілька світлих годин, а по закінченню робочого часу їх залишається не так вже й багато. Тож ще у ХІХ столітті придумали переводити стрілки на годину вперед, щоб посунути момент, коли більшість населення прокидається до фактичного світанку.
При цьому перехід переважно відбувається синхронно в більшості зон, тож загалом різниця в часі між різними містами, наприклад, Києвом та Лондоном, залишається постійною весь рік.
Проте часи змінюються, і трудова діяльність людини все менше залежить від сонячного освітлення. Чи принаймні так стверджують ті, хто виступає за відмову від переходу. Мовляв, стрес від двох штучних переведень біологічного годинника протягом року не вартий тих світлих годин, які завдяки цьому будуть там, де нам зручно, а не там, де вони є.
Розмови про це точаться вже не перший рік. У 2021 році Європейський Союз дозволив країнам-членам самим вирішувати, скасовувати їм літній час чи залишити все як є. Проте пропозицією так ніхто і не скористався. Та й у США годинники переводити не перестали.
А ось у росії, Білорусі та Казахстані цю практику припинили ще 2011 року. Тож, якщо і Україна вирішить зробити те саме, то виникне ситуація, коли різниця в часі зі столицею країни-агресорки стала, а от для того, аби порахувати, наскільки відрізняється час, наприклад, у Варшаві, доведеться ще й згадувати, яка зараз пора року.
Проте наразі Україна лишається Європою, а не росією.
