Використовуючи Дуже великий телескоп Європейської Південної обсерваторії (VLT ESO), астрономи детально вивчили найвіддаленіше з усіх відомих на цей момент джерел радіовипромінювання, яке отримало позначення P172+18. Воно являє собою «радіогучний» квазар.
Квазарами називають далекі галактики, у центрах яких розташовані надмасивні чорні діри, що активно поглинають речовину. Це призводить до виділення величезної кількості енергії, що дає змогу астрономам реєструвати ці об’єкти, попри величезні відстані до них. Джети приблизно 10% квазарів випромінюють у радіодіапазоні — їх називають «радіогучними».
P172+18 знаходиться від нас дуже далеко: випущеному ним світлу знадобилося 13 млрд років, щоб досягти Землі. Ми бачимо цей об’єкт таким, яким він був, коли вік Всесвіту становив приблизно 780 млн років. Хоча нам відомі й більш далекі квазари, цього разу астрономи вперше зуміли отримати явні свідчення існування радіоджетів на такому ранньому етапі.
Випромінювання P172+18 забезпечує чорна діра з масою близько 300 млн сонячних, яка стрімко поглинає навколишню речовину. Астрономи вважають, що між її швидким зростанням і присутністю радіоджетів є зв’язок. Мабуть, джети здатні збуджувати газ навколо надмасивного тіла, збільшуючи тим самим швидкість його поглинання. Отже, вивчення радіогучних квазарів може розповісти нам про те, як саме чорні діри в ранньому Всесвіті змогли за порівняно короткий час після Великого вибуху вирости до таких дивовижних розмірів.
За матеріалами https://www.eso.org