Більшість відомх нам малих тіл Сонячної системи зосереджені в регіоні між орбітами Марсу та Юпітеру, що називається Головним астероїдним поясом. Але астероїди можна зустріти також у ряді інших областей простору. Серед них — точки Лагранжа L₄ і L₅ на планетних орбітах. Об’єкти в них знаходяться в орбітальному резонансі 1:1 по відношенню до планет, тому практично не змінюють своє положення щодо них і Сонця.
Троянські астероїди представляють великий інтерес для астрономів. Вони можуть розповісти про те, як формувалася Сонячна система і змінювалися орбіти її планет. Юпітер має найбільшу популяцію таких об’єктів. Вони також були знайдені у Марс, Нептуну та Урану. Що стосується Землі, то до недавнього часу список її «троянців» складався тільки з одного астероїда 2010 TK7, розташованого в точці L₄ (як це легко зрозуміти за його індексом, він був відкритий у 2010 році).
Відтоді астрономи зробили ще кілька спроб знайти троянські астероїди Землі. Завдання серйозно ускладнювалося тим, що ділянки неба, де їх видно, віддалені лише на 60° від Сонця, тому їх нелегко вивчати за допомогою наземних телескопів. Для пошуку троянців навіть використовувалися міжпланетні апарати OSIRIS-REx і Ayabus-2. На жаль, вони теж нічого не знайшли.
Але нещодавно, схоже, астрономам нарешті вдалося знайти ще один об’єкт, який, імовірно, також є «троянцем» Землі. Йдеться про астероїд 2020 XL5. Вперше він був помічений наприкінці минулого року. Розрахунки показали, що цей об’єкт, який має розмір порядку кількох сотень метрів, рухається навколо точки лагранжа L₄ системи «Сонце-Земля». Час від часу він наближається до Венери, але результати моделювання говорять про те, що в найближчі кілька тисяч років його орбіта залишиться стабільною. Однак у майбутньому ситуація може змінитися, і тоді 2020 XL5 перейде до іншої групи близькоземних астероїдів («атонців» або «аполлонців»).
Орбіта астероїду 2010 XL5. Джерело: JPL Small-Body Database Browser
У будь-якому випадку, відкриття такого астероїда говорить про те, що точки L₄ і L₅ системи «Сонце-Земля», ймовірно, не такі «порожні», як здається на перший погляд. Вони можуть приховувати багато об’єктів, які чекають на своїх першовідкривачів.
За матеріалами: https://skyandtelescope.org
