Більшість відомих нам малих тіл зосереджені в регіоні між орбітами Марса та Юпітера, який називають Головним астероїдним поясом. Але астероїди можна знайти й в низці інших куточків Сонячної системи. Серед них — точки Лагранжа L₄ і L₅ на планетних орбітах. Тіла, що потрапили в них, перебувають в орбітальному резонансі 1:1 щодо планет, завдяки чому практично не змінюють свого положення відносно них і Сонця.
Троянські астероїди становлять великий інтерес для астрономів. Вони можуть розповісти про те, як формувалася Сонячна система й змінювалися орбіти її планет. Найбільшу популяцію таких об’єктів має Юпітер. Також вони знайдені у Марса, Нептуна й Урана. Щодо Землі, то донедавна список її «троянців» складався лише з одного астероїда 2010 TK7, розташованого в точці L₄ (як нескладно зрозуміти з його індексу, він був виявлений у 2010 році).
Відтоді астрономи зробили кілька спроб знайти троянські астероїди Землі. Завдання серйозно ускладнювало те, що області неба, де їх видно, розташовані приблизно за 60° Сонця, через що їх не так вже й просто вивчати за допомогою наземних телескопів. Для пошуку «троянців» навіть були використані міжпланетні апарати OSIRIS-REx і «Хаябуса-2». На жаль, їм так і не вдалося нічого виявити.
Але нещодавно астрономам нарешті вдалося знайти ще один об’єкт, який, найімовірніше, теж є земним «троянцем». Йдеться про астероїд 2020 XL5. Вперше він був помічений наприкінці минулого року. Розрахунки показали, що цей об’єкт, який має діаметр у кілька сотень метрів, рухається навколо точки Лагранжа L₄ системи «Сонце-Земля». Час від часу він зближується з Венерою, але результати моделювання свідчать про те, що в найближчі кілька тисяч років його орбіта зберігатиме стабільність. Щоправда, у майбутньому ситуація може змінитися, і тоді 2020 XL5 перейде в іншу групу навколоземних астероїдів («атонців» або «аполлонців»).
Орбіта астероїда 2010 XL5. Джерело: JPL Small-Body Database Browser
У будь-якому разі, відкриття такого астероїда свідчить про те, що точки L₄ і L₅ системи «Сонце-Земля», найімовірніше, не такі «порожні», як це виглядає на перший погляд. У них може ховатися чимало об’єктів, які чекають свого виявлення.
За матеріалами: https://skyandtelescope.org
