Приблизно 3,26 млрд років тому в Землю врізався гігантський астероїд, майже у 200 разів більший за той, що знищив динозаврів. Попри всі катастрофічні наслідки, виявилося, що ця подія не так вже й погано вплинула на примітивне життя.
Давній удар по Землі
Мільярди років тому, задовго до появи життя, метеорити часто падали на планету. Один із таких космічних каменів упав близько 3,26 млрд років тому, і навіть сьогодні він розкриває таємниці про минуле Землі.
Надя Драбон, геологиня ранньої Землі та доцентка кафедри наук про Землю і планети, нестримно цікавиться, якою була наша планета в стародавні епохи, насичені метеоритними бомбардуваннями, коли панували лише одноклітинні бактерії та археї, й коли все почало змінюватися. Коли з’явилися перші океани? А як щодо континентів? Тектоніка плит? Як вони впливали на еволюцію життя?
Дослідження, опубліковане в Proceedings of the National Academy of Sciences, проливає світло на деякі з цих питань, посилаючись на метеоритний удар, який отримав назву S2 і стався понад 3 млрд років тому, геологічні докази якого сьогодні знаходять у Барбертонському зеленокам’яному поясі у Південній Африці.
Картина руйнувань після удару
Завдяки кропіткій роботі зі збору та вивчення зразків гірських порід, що розташовані на відстані сантиметрів один від одного, а також аналізу седиментології, геохімії та ізотопного складу вуглецю, які вони залишають після себе, команда Драбон малює найпереконливішу на сьогодні картину того дня, коли метеорит розміром із чотири Еверести завітав на Землю.
Метеорит S2, який, за оцінками, був у 200 разів більший за той, що вбив динозаврів, викликав цунамі, яке перемішало океан і змило уламки з суші в прибережні райони. Тепло від удару спричинило закипання верхнього шару океану, одночасно нагріваючи атмосферу. Густа хмара пилу вкрила все навколо, припинивши будь-яку фотосинтетичну діяльність.
Розвиток життя після ударної події
Але бактерії витривалі, й після удару, згідно з аналізом команди, бактеріальне життя швидко відновилося. Разом із цим різко зросла чисельність популяцій одноклітинних організмів, які живляться фосфором і залізом.
Залізо, ймовірно, було перемішане з глибокого океану на мілководдя вищезгаданим цунамі, а фосфор був доставлений на Землю самим метеоритом, а також внаслідок посилення вивітрювання та ерозії на суші.
Аналіз Драбон показує, що бактерії, які метаболізують залізо, мали б процвітати одразу після удару. Цей зсув у бік залізолюбних бактерій, хоч і нетривалий, є ключовим шматочком пазла, що зображує раннє життя на Землі. Згідно з дослідженням Драбон, падіння метеоритів, які, як відомо, нищили все на своєму шляху (в тому числі й динозаврів 66 млн років тому), несли в собі й світлу сторону для життя.
«Ми думаємо, що імпактні події є катастрофічними для життя, — каже Драбон. — Але це дослідження підкреслює, що ці зіткнення могли бути корисними для життя, особливо на ранніх стадіях. Вони могли дозволити життю процвітати».
Свідчення давніх катаклізмів
Ці дані отримані в результаті кропіткої роботи таких геологів, як Драбон та її студенти, які ходять у походи на гірські перевали, що містять осадові свідчення ранніх розпилень гірських порід, які заглибилися в землю і з часом збереглися в її корі. Хімічні сигнатури, приховані в тонких шарах породи, допомагають Драбон та її студентам збирати докупи докази цунамі та інших катаклізмів.
Зеленокам’яний пояс Барбертон у Південній Африці, де Драбон зосереджує більшу частину своєї поточної роботи, містить докази щонайменше восьми ударних подій, включаючи S2. Науковиця та її команда планують вивчати цю територію далі, щоб ще глибше дослідити Землю та її історію, пов’язану з метеоритами.
За матеріалами phys.org
