Науковці спостерігали за міжзоряною кометою 3I/ATLAS за допомогою ультрафіолетового космічного телескопа Swift. За його допомогою вони виявили іони гідроксилу, що свідчать про наявність на кометі води. Це дозволяє порівняти її з тими «космічними айсбергами», які постійно присутні у нашій Сонячній системі.
Вода на кометі 3I/ATLAS
Науковці опублікували дослідження міжзоряної комети 3I/ATLAS за допомогою космічного телескопа NASA Swift. Ця орбітальна обсерваторія працює в ультрафіолетовому світлі та здатна виконувати для цього діапазону хвиль спектральний аналіз. Завдяки цьому науковці дізналися дещо цікаве про її хімічний склад.
Зокрема, на ній виявили воду. Точніше, телескоп спіймав ультрафіолетове світло від іона гідроксилу ОН, але він не може бути нічим іншим, крім продукту розпаду молекули води. Отже, можна з упевненістю сказати, що вона там є.
Магазин від Universe Space Tech
Журнал Астероїди і Комети №1 2026 (194) – Тверда Палітурка
До товаруАле насправді важливим є те, що це відкриття було зроблене, коли 3I/ATLAS перебувала втричі далі від Сонця, ніж Земля. На такій відстані комети Сонячної системи активності не проявляють. А ось із міжзоряної чомусь щосекунди випаровувалося до 40 кг води.
Походження комет
І все ж науковці вважають, що завдяки ультрафіолетовим дослідженням змогли зіставити 3I/ATLAS із кометами Сонячної системи. Її аномальну активність можна легко пояснити існуванням на поверхні її ядра складно влаштованих шарів криги. Такі спостерігалися у кількох об’єктів, що сформувалися далеко від Сонця.
3I/ATLAS лише третій міжзоряний об’єкт, який науковці мали змогу докладно вивчати. І всі вони зовсім різні. Оумуамуа був геть сухим, комета Борисова — багатою на оксид вуглецю. І ось тепер 3I/ATLAS показує велику кількість води.
Усе це свідчить про те, що вони утворилися у геть різних умовах. А значить і системи, з яких вони походять, мають сильно відрізнятися одна від іншої. Щоправда, поки що такий висновок зроблений на основі невеликої вибірки. Але наступні міжзоряні гості зможуть розповісти про це більше.
За матеріалами phys.org
