Туманність Лагуна очима телескопа Hubble

Новини астрономії, астрофізики та космології

На честь 28-ї річниці запуску телескопа Hubble співробітники його місії опублікували нове барвисте зображення туманності Лагуна, віддаленої від нас на 4000 світлових років. Її відкрив італійський астроном Джованні Баттіста Годієрна у 1654 р. Втім, треба зазначити, що за сприятливих умов спостереження, туманність можна помітити на небі навіть неозброєним оком.

Туманність лагуни очима наземних телескопів. Джерело: NASA, ESA, Digitized Sky Survey 2

Туманність Лагуна є дуже значним об’єктом. Вона простягається на 55 світлових років завдовжки та 20 світлових років завширшки. Це регіон активного зоре формування. Площа Лагуни на земному небі втричі перевищує площу повного Місяця. Через настільки великий розмір туманності, Hubble може фотографувати лише її окремі ділянки.

Туманність Лагуна очима телескопа Hubble (видиме світло). Джерело: NASA, ESA, STScI

На фото, зробленому у видимому світлі, зображена ділянка туманності шириною близько 4 світлових років. Воно демонструє фантастичний краєвид, що складається з хребтів, порожнин та гір. Цей газопиловий ландшафт було виліплено потужним випромінюванням гарячих молодих зірок, розташованих усередині туманності. У центрі знімка можна побачити одне із таких світил. Це Herschel 36 – гігант, маса якого перевищує масу Сонця в 32 рази, а світність – у 200 тис. разів. Його вік оцінюється у 1 млн років.

Завдяки можливості робити інфрачервоні зображення, Hubble може зазирнути крізь хмари пилу в саме серце туманності. Друге фото демонструє той самий регіон, але вже в ІЧ-спектрі. На знімку можна побачити безліч зірок. Більшість із них є фоновими, але дещо розташовано всередині самої туманності. Що стосується Herschel 36, то в інфрачервоному діапазоні він сяє навіть яскравіше.

Туманність Лагуна очима телескопа Hubble (ІЧ). Джерело: NASA, ESA, STScI

На знімках Hubble можна побачити численні темні газопилові області. Їх називають глобулами. Вони характеризуються різко окресленими межами та вищою щільністю речовини, ніж у стандартних газових хмар. Великі глобули мають масу, достатню для того, щоб у них почали формуватися нові зірки. Але навіть потуги Hubble недостатньо, щоб заглянути всередину глобул. Щоб побачити, що ховається всередині, астрономам доведеться зачекати запуску телескопа James Webb.

За матеріалами: https://www.spacetelescope.org