Астрономи зуміли розкрити секрет блакитних страглерів (блакитних бродяг) — зір, які світять сильніше і яскравіше, ніж їхні сусіди, і мають набагато молодший вигляд, ніж їхній справжній вік. У цьому їм допоміг телескоп Hubble.
Блакитні страглери розташовуються в стародавніх зоряних скупченнях. Вони виділяються завдяки тому, що здаються гарячішими, масивнішими та молодшими, ніж світила, які мали сформуватися мільярди років тому. Саме їхнє існування суперечить стандартним теоріям старіння зір, що викликало десятиліття суперечок про те, чи виникають вони в результаті бурхливих зіткнень зір або тонших взаємодій між парами зір.
Нове дослідження надало астрономам одні з найясніших доказів того, що блакитні страглери зобов’язані своїм молодим зовнішнім виглядом не зіткненням, а життям у тісних зоряних парах і середовищі, яке дозволяє їм виживати. Його ключем стали дані Hubble. Міжнародна дослідницька група проаналізувала ультрафіолетові спостереження 48 кулястих скупчень в Чумацькому Шляху, зібравши найбільший і найповніший каталог блакитних страглерів, коли-небудь створений. Вибірка містить понад 3000 цих загадкових об’єктів. Їхні рідні скупчення охоплюють весь спектр можливих умов навколишнього середовища, від дуже пухких до дуже щільних систем.
Цей великий набір даних дозволив астрономам дослідити давно припущені зв’язки між блакитними страглерами та їхнім оточенням. Замість того щоб знайти більше таких об’єктів у найбільш густонаселених, схильних до зіткнень скупченнях, команда була здивована, виявивши зворотне: у щільних середовищах блакитних зір, що відстають, менше. Навпаки, ці зорі найчастіше зустрічаються в скупченнях з низькою щільністю, де зорі мають більше простору і де крихкі подвійні системи мають більше шансів на виживання.
Команда виявила, що блакитні страглери тісно пов’язані з подвійними зоряними системами, в яких дві зорі обертаються одна навколо одної. У таких системах одна зоря може відкачувати речовину від своєї партнерки або повністю зливатися з нею, отримуючи свіже паливо і сяючи яскравіше і синіше (фактично скидаючи зоряний годинник).
Одночасно з цим спостереження Hubble показують, що в щільніших середовищах знаходиться менше подвійних зір. Це дозволяє припустити, що в щільно упакованих скупченнях часті близькі зустрічі між зорями можуть розірвати подвійні системи, не даючи їм часу створити блакитного страглера. У спокійніших середовищах подвійні системи виживають, а блакитні страглери процвітають.
Це відкриття є першим випадком, коли були виявлені настільки чіткі та протилежні очікуванням взаємозв’язки між популяціями блакитних страглерів і їх оточенням. Воно підтверджує, що такі об’єкти є прямим побічним продуктом еволюції подвійних зір, і підкреслює, наскільки сильно навколишнє середовище може впливати на історію життя зорі.
За матеріалами Esahubble
