Таємниця третьої зорі: астрономи розкрили загадку незвичайної системи

Дослідники з Європейської Південної обсерваторії повідомили про розкриття загадки зоряної системи HD 148937. На їхню думку, спочатку вона складалася з трьох зір, поки дві з них не зіткнулися і не злилися.

Туманність, що оточує зоряну систему HD 148937. Джерело: ESO/VPHAS+ team. Acknowledgement: CASU

HD 148937 розташована на відстані близько 3800 світлових років від Землі у напрямку до сузір’я Косинець. Вона складається з двох зір, які набагато масивніші за Сонце, і оточена красивою туманністю. Подібна комбінація — велика рідкість і астрономи давно підозрювали, що HD 148937 зберігає якийсь секрет.

Їхні підозри посилилися, коли вони провели аналіз зір системи. З’ясувалося, що більш масивна зоря має помітно молодший вигляд (приблизно на 1,5 млн років), ніж її компаньйон, і, на відміну від свого сусіда, наділена потужним магнітним полем. Це не має жодного сенсу, адже вони повинні були сформуватися одночасно. До того ж туманність, що оточує зорі, має вік лише 7500 років, що в сотні разів молодше за обидві зорі. У ній було виявлено велику кількість азоту, вуглецю та кисню. Зазвичай такі елементи знаходяться в надрах світил. А отже, якась подія їх вивільнила.

Область неба навколо зоряної системи HD 148937 . Джерело: ESO/Digitized Sky Survey 2. Acknowledgement: Davide De Martin

Щоб розкрити цю загадку, дослідники зібрали дані за дев’ять років спостережень з приладів PIONIER і GRAVITY, встановлених на інтерферометрі Дуже великого телескопа ESO. Вони також використали архівні дані приладу FEROS, встановленого в обсерваторії Ла-Сілья.
Під час подальшого аналізу астрономи дійшли висновку, що спочатку в цій системі було, як мінімум, три зорі. Дві з них мали розташовуватися близько одна до одної, тоді як третя зоря перебувала на віддаленішій орбіті. Потім дві внутрішні зорі злилися. Під час цього процесу була викинута частина матеріалу, що й призвело до формування туманності.

Еволюція зоряної системи HD 148937 в уявленні художника. Джерело: ESO/L. Calçada, VPHAS+ team. Acknowledgement: CASU  

За словами вчених, цей сценарій допомагає вирішити іншу давню загадку астрономії: як масивні зорі отримують свої магнітні поля. Магнітні поля — звичайна справа для маломасивних зір на кшталт нашого Сонця, але більш масивні світила не можуть підтримувати магнітні поля таким же чином. Проте деякі масивні зорі дійсно мають магнітні поля. Астрономи вже давно підозрювали, що вони можуть набувати їх у процесі злиття. Але лише зараз у них з’явилися перші практичні докази цього.

Раніше ми розповідали, що станеться з планетами Сонячної системи після загибелі Сонця.

За матеріалами https://www.eso.org

Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine