Як і всі планети-гіганти Сонячної системи, Уран оточує велика кількість супутників. Кожен із них має власну назву, і цікавою особливістю саме ураніанських супутників є те, що всі вони пов’язані з англійською літературою. Точніше, це імена персонажів творів двох авторів: Вільяма Шекспіра й Александра Поупа.
Найбільш англійська планета Сонячної системи
Уран — перша планета, про існування якої люди не знали з античних часів. Його яскравість балансує на межі чутливості людського ока, тобто систематично спостерігати його можна лише за допомогою телескопа. Тож, хоча астрономи нового часу і бачили цей газовий гігант кілька разів як зорю, лише англійський вчений Вільям Гершель 1781 року довів, що це планета.
Тоді ще не було зрозуміло, як краще називати нововідкриті планети Сонячної системи, а продовжувати використовувати імена героїв античної міфології вже не вважалось обов’язковим. Тому Гершель вирішив, що непогано було б наректи нову планету на честь свого покровителя — англійського короля Георга ІІІ.
Ідея ця сподобалася далеко не всім астрономам. Занадто вже назва «Зоря Георга» нагадувала про те, що Велика Британія — наддержава, яка набирає силу та наполегливо приєднує до себе все нові й нові землі.
Проте в астрономічній літературі «Зоря Георга» протрималася досить довго. Ураном на честь античного бога неба її почали позначати лише після 1823 року, а остаточно ця назва закріпилася тільки в середині XIX століття.
Найбільші супутники Урана
Ситуацію ускладнювало ще й те, що той же Вільям Гершель повідомив про наявність в Урана цілих шести супутників. Два він виявив 1787 року, два — у 1790-му, і ще два — у 1794-му. Щоправда, він зміг це зробити виключно завдяки тому, що мав найбільший на той час оптичний телескоп, рівних якому люди не могли збудувати ще півстоліття. Тому існування цих супутників більше ніхто не міг підтвердити. Гершель навіть не став їх називати, а просто позначив їх римськими цифрами від I до VI.
Так тривало до 1851 року, аж поки інший англійський астроном Вільям Лассел не отримав змогу роздивитись околиці Урана як слід. Він з’ясував, що насправді з шести гершелевих супутників існують лише два, але додатково відкрив ще два, яких його попередник не помітив.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товаруЗ огляду на це син Вільяма Гершеля Джон, який теж був астрономом, вирішив нарешті назвати чотири наявні супутники Урана. Сталих традицій іменувати небесні тіла все ще не було, а звичка використовувати грецьку та римську міфологію науковцю не імпонувала. Тому він звернувся до англійської літератури, аби підкреслити першість англійців у відкритті сьомої планети.
Найменування для двох перших супутників, відкритих Вільямом Гершелем, Джон узяв із п’єси найвидатнішого англійського драматурга Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі». Відтоді найбільший із супутників планети зветься Оберон на честь короля фей, а другий за розмірами отримав ім’я королеви фей Титанії.
Два супутники, відкриті Ласселем, астроном вирішив назвати на честь героїв поеми Александра Поупа «Викрадення кучеря». Це своєрідне фентезі у віршах, написане у першій половині XVIII століття, є пародією на усі епічні поеми, створені раніше. В ньому йдеться про війну між світлими і темними духами, яку спричинила незначна подія — у красуні Белінди закоханий у неї чоловік відрізав пасмо волосся.
Тож третій і четвертий супутники Урана названі на честь представників фантастичних народів, що борються у поемі. Перший із них — Умбріель, злий і меланхолійний ватажок гномів, духів землі. Його ім’я пов’язане з латинським Umbra — тінь.
Аріель — ім’я головної з сильфід, духів повітря у «Викраденні кучеря». Крім того, це ще й один із героїв п’єси «Буря» Вільяма Шекспіра, де він також є духом повітря, який прислужує чарівникові Просперо.
Міранда
Чотири найбільші супутники Урана — достатньо великі тіла. Саме тому їх взагалі змогли побачити у телескопи XIX століття на відстані 2,8 млрд км, адже їхні діаметри лежать у діапазоні 1150-1600 км. Усі вони складаються з суміші льоду з камінням, яким сили тяжіння надали майже правильної форми.
Оберон, Титанію, Аріель та Умбріель досліджував лише один космічний апарат — Voyager 2, який пролетів повз них 1985 року і не все зумів роздивитися як слід. Тому ми знаємо про них ми переважно найзагальніші речі. П’ятий супутник Урана був відкритий 1948 року, тобто майже через століття після двох попередніх. Зробив це голландський астроном Джерард Койпер — той самий, який припустив можливість існування зовнішнього «кометного поясу астероїдів» навколо Сонця. Правила найменування тіл Сонячної системи все ще остаточно не затвердили, тож він вирішив не порушувати традицію і дав новому небесному тілу ім’я доньки чарівника Просперо з тієї-таки п’єси Шекспіра «Буря».
Міранда — один із найдивовижніших супутників Сонячної системи. Його розмір становить лише 472 км, тому гравітаційні сили, коли стискали кригу та каміння, так і не змогли надати їм ідеально правильної сферичної форми. В результаті цього він ніби вкритий великими пласкими горбиками. Насправді краї цих «горбиків» — велетенські урвища, що сягають глибини до 20 км. Найглибшим із них вважається уступ Верона — його назва запозичена з шекспірівської трагедії «Ромео та Джульєтта». Через низьку силу тяжіння Міранди падіння з нього триває цілих 12 хвилин.
Супутники, які відкрив Voyager 2
Після відкриття Міранди дослідження супутників Урана завмерло ще майже на сорок років. За цей час Міжнародний астрономічний союз затвердив правила найменування об’єктів у Сонячній системі. Відповідно традиція використовувати для назв супутників Урана імена героїв творів Шекспіра та інших англійських літераторів стала офіційною.
Коли 1985 року Voyager 2 пролетів повз Уран, він не лише дослідив п’ять уже відомих його супутників, але й відкрив 11 нових. З них лише один було названо ім’ям персонажа Поупа. Витягнуте тіло з приблизними розмірами 128×64×64 км назвали Беліндою — на честь тієї самої героїні поеми, через кучері якої все й почалося.
Десять інших отримали імена персонажів Шекспіра. Пак названий на честь одного з духів, що служать Титанії та Оберону у «Сні літньої ночі». Корделія — це донька короля Ліра з однойменної п’єси, Офелія — із п’єси «Гамлет», а Б’янка — з комедії «Приборкання норовливої». А от Кресіда — головна героїня трагедії англійського драматурга «Троїл і Кресіда», у якій він обіграв міф про троянську війну.
Дездемоні дали ім’я бідолашної жінки, яку задушив ревнивий чоловік у трагедії «Отелло», а Джульєтта — не менш нещасна дівчина з іншої славетної трагедії. Порція, Розалінда і Пердіта названі на честь героїнь п’єс «Венеціанський купець», «Як вам це сподобається» та «Зимова казка».
Цікаво, що ім’я останньої героїні в українських виданнях Шекспіра буквально перекладають як Утрата, адже це слово повністю відповідає суті персонажа. Ще й супутник, названий на честь неї, свого часу «загубили». Пердіту пропустили на знімках Voyager 2 під час їхнього початкового аналізу і знову відкрили лише наприкінці 1990-х років.
Усі супутники, відкриті міжпланетним зондом, являють собою невеличкі скелі неправильної форми, розмір яких вимірюється кількома десятками кілометрів. Виняток становлять лише Пак і Порція, розміри яких сягають відповідно 162 та 135 км.
Решта супутників Урана
У 1990-ті роки астрономи відкрили поблизу Урана ще п’ять супутників, збільшивши тим самим їхню загальну кількість до 21. Вони отримали свої назви від персонажів однієї й тієї ж п’єси Шекспіра — «Буря», звідки «родом» Міранда та Аріель. Цього разу пощастило чаклуну Просперо, дикунові Калібану, який йому служить, чаклунці Сікораксі, яка доводиться Калібану матір’ю, а ще демону Сетебосу та п’яничці Стефано.
Серед цих супутників цікава тільки 190-кілометрова Сікоракса — шостий за розміром супутник Урана. Обертається вона досить витягнутою орбітою, її подорож навколо планети триває 3,5 року. Цей факт, а також незвичний червонуватий колір поверхні наводять вчених на думку, що вона може бути об’єктом поясу Койпера, який колись був захоплений планетою.
Ще шість супутників Урана відкрили вже у XXI столітті. Звісно, усіх нарекли іменами героїв п’єс Шекспіра, причому у випадку трьох із них це була все та ж «Буря». Цього разу їх назвали на честь блазня Тринкуло, сина неаполітанського короля Фердинанда та придворного Франциско.
Ще один супутник отримав ім’я героїні комедії «Багато галасу з нічого» Маргарити. А от два останніх дещо порушують правило щодо спорідненості назв із англійською літературою. І якщо Купідон — той самий, що бог кохання і також зветься Амуром — ще виступає як другорядний персонаж п’єси, то Меб лише згадується у «Ромео та Джульєтті». Взагалі це королева фей із англійського фольклору, але дослідники досі сперечаються, чи Шекспір запозичив її з народних розповідей, чи, навпаки, вона потрапила туди від нього. Той факт, що королева чарівного народу у фольклорі Британських островів присутня з дописемних часів, сумнівів не викликає. Але схоже, що ім’я Меб вигадав сам великий драматург, а вже потім його підхопили всі інші, разом із астрономами.
Хай там як, на сьогодні в системі Урана відомо 27 супутників. Десятеро з них (включно з Аріель) названі на честь героїв п’єси Вільяма Шекспіра «Буря», ще 15 носять імена персонажів інших творів цього автора і ще два — персонажів «Викрадення кучеря» Александера Поупа. Тож, якщо у цієї планети знайдуть ще один супутник, можна не сумніватися, звідки астрономи черпатимуть натхнення для його назви.
Ця стаття була опублікована у №1 (189) 2023 року журналу Universe Space Tech. Придбати цей номер в електронній версії можна у нашому магазині.
