Марс відомий як планета, що за мільйони років майже повністю втратила свою первинну атмосферу. Однак науковці встановили, що біля таких специфічних зір, як червоні карлики, цей процес міг відбуватися навіть швидше.
Атмосфера планет та червоні карлики
Велика група науковців нещодавно опублікувала у The Astrophysical Journal статтю, де розібрала гіпотетичну ситуацію, у якій в одного з найближчих до нас червоних карликів була б планета, аналогічна Марсу. Наскільки швидко вона могла б втратити свою атмосферу?
Зазвичай коли астрономи говорять про придатність планети до життя, вони відштовхуються від концепції зони Золотоволоски, де не занадто спекотно і не занадто холодно для того, аби існувала рідка вода. Однак такі зорі, як червоні карлики, ламають цю просту картину, бо поєднують відносно невисоку світність і потужні спалахи.
Останні теоретично за сотні мільйонів і мільярди років можуть позбавити світи на орбітах цих світил усієї їхньої атмосфери та води. Щоправда, це також залежить від багатьох інших факторів, і суперечки щодо того, що може відбуватися насправді, точаться вже не один рік.
Марс біля Зорі Барнарда
Саме тому в новому дослідженні науковці не стали займатися спекуляціями, а взяли реальний червоний карлик — Зорю Барнарда, розташовану на відстані 6 св. років від нас. Маса цієї зорі складає лише 14 % від сонячної, а вік — від 7 до 10 млрд років.
І останній факт дуже цікавий. Зазвичай спалахова активність спостерігається на червоних карликах переважно у перші кілька мільйонів років. І спостереження за Зорею Барнарда показали, що вона дійсно вже минула цей етап свого існування. Але це також означає, що планети на її орбітах встигли зазнати дуже сильної нищівної радіації.
Далі вони взяли реальну планету (Марс), для якої відомі маса, радіус, значення магнітного поля та стан атмосфери, й помістили її у схожі умови на орбіті Зорі Барнарда. Звичайно, що для того, аби отримувати стільки ж тепла, скільки Марс отримує від Сонця, він у випадку моделювання існування на орбіті червоного карлика має перебувати не в 1,52 а.о. від нього, а лише в 0.087 а.о.
Що буде з атмосферою
Саме з такими параметрами Марс змоделювали на орбіті Зорі Барнарда і порахували, скільки б протрималася його атмосфера під спалахами. Розрахунки показали, що тієї тонкої оболонки, яка оточує його зараз, вистачить лише на 350 тис. років. І навіть якби у нього була настільки ж масивна атмосфера, як і у Землі, навіть вона розсіялася б приблизно за 50 млн років.
Усе це особливо цікаво з того погляду, що атмосфера Марса і так є такою, що інтенсивно зникає у космосі протягом мільярдів років. Колись вона була значно щільнішою, теплішою та вологішою. Тобто нам ще відносно пощастило, у червоних карликів цей процес зайшов би значно далі.
З іншого боку, моделювання Марса прямо за зоною життя Зорі Барнарда, яке показало, що атмосфери у нього не мало лишитися, важливе і для розуміння цієї зорі. Річ у тім, що вона має чотири невеликі кам’янисті планети, й усі вони ближчі до неї, ніж було змодельовано. Це означає, що і їм навряд чи вдалося зберегти атмосфери.
За матеріалами phys.org
