Нова захисна плівка, яку розробили корейські науковці, тонша за скотч і гнучка, як гума, й при цьому блокує майже всі електромагнітні хвилі й поглинає більшу частину нейтронного випромінювання. Матеріал можна друкувати на 3D-принтері, він витримує температури від морозу до розпеченого металу. Автори дослідження вбачають у ньому майбутнє для космічної техніки, медицини та оборони.
Одна плівка — два види захисту
Дослідники з Корейського інституту науки й технологій (KIST) поєднали два типи нанотрубок: один відбиває електромагнітні хвилі, інший поглинає нейтронне випромінювання.
Такий підхід дозволив створити єдиний композитний матеріал, здатний одночасно протистояти різним видам радіаційного впливу.
Що показали випробування
Тестування підтвердило, що матеріал відбиває 99,999 % електромагнітних хвиль і поглинає близько 72 % нейтронного випромінювання. Це означає, що практично жодна електромагнітна хвиля крізь нього не проходить, тоді як нейтронне випромінювання, найважче для блокування, затримується більш ніж на дві третини.
Крім характеристик захисту, матеріал витримує перепад температур від −196°C до +250°C, не втрачаючи еластичності — діапазон, за якого більшість сучасних покриттів або тріскаються, або деформуються.
Чому це важливо для майбутніх місій
Автори дослідження зауважують, що зі зростанням інтересу до довготривалих місій — на Місяць, Марс і далі — питання захисту електроніки й екіпажу від радіації стає критичним. Апарати й люди, які тривалий час перебувають поза магнітним полем Землі, зазнають постійного впливу сонячного та космічного випромінювання. Легкий і гнучкий щит, придатний до виробництва безпосередньо на місці місії, міг би суттєво знизити ці ризики.
«Цей матеріал є принципово новою концепцією в технологіях захисту — він тонкий, як стрічка і гнучкий, як гума, але водночас блокує і електромагнітні хвилі, й радіацію», — зазначив доктор Чу Йон-хо, провідний дослідник Центру матеріалів для захисту в екстремальних умовах KIST і співавтор роботи. За його словами, команда планує вдосконалювати матеріал через оптимізацію структури й просувати його в реальне промислове використання. Результати дослідження опубліковані у журналі Advanced Materials.
Джерело: universetoday.com
