Дослідники виявили у каталозі Gaia дві унікальні системи чорних дір, які викликали справжнє здивування. Увагу вчених привернули чорні діри BH1 і BH2, навколо яких обертаються зорі, подібні до Сонця, — ситуація, яку астрономи тривалий час вважали неможливою.
Кожна з цих чорних дір має масу, що приблизно в 10 разів перевищує сонячну. Особливістю є їхні зорі-компаньйони, які мають характеристики подібні до нашого світила й обертаються на дуже широких орбітах. Така конфігурація суперечить традиційним уявленням: зазвичай зорі, подібні до Сонця, не виживають, коли їхній супутник перетворюється на чорну діру. Кінець життя масивної зорі часто супроводжується потужними вибухами, які або виштовхують сусідні зорі із системи, або повністю їх поглинають.
Однак команда вчених запропонувала механізм, який пояснює, як могли утворитися такі системи. Дослідники проаналізували еволюцію гігантських зір, чия маса перевищує сонячну у 80 разів. На завершальному етапі життя ці зорі генерують потужні вітри, які поступово виштовхують значну частину їхньої маси у простір. Це запобігає їхньому надмірному розширенню, що могло б призвести до знищення меншого супутника. Після цього зоря стає надновою і залишає по собі чорну діру.
Вчені також змоделювали, наскільки поширеним може бути такий сценарій. Їхні розрахунки показали, що зорі-компаньйони з достатньо широкими орбітами мають реальний шанс пережити цей бурхливий процес. Ключовим чинником є баланс: зоряні вітри мають бути досить сильними, щоб уникнути руйнівної взаємодії, але недостатньо потужними, щоб вибити зорю з орбіти.
За оцінками команди, у даних Gaia можуть бути сотні подібних систем, які ще не відкриті. Це відкриття демонструє, наскільки складною і дивовижною є природа, що вкотре змушує переглядати наші уявлення про Всесвіт.
Деталі дослідження опубліковані на сервері препринтів arXiv.
Раніше ми повідомляли про те, як виникають подвійні чорні діри.
За матеріалами phys.org
