У 1950-х роках астрономи виявили в сузір’ї Змії сукупність зірок, щоотримала назву Palomar 5. Спочатку її вважали карликовою галактикою, але пізніше з’ясувалося, що це кулясте зоряне скупчення, розташоване на відстані близько 80 тисяч світлових років від Сонця.
Palomar 5 має дві особливості, що відрізняють його від інших відомих кулястих скупчень. По-перше, це одне з найбільш розріджених подібних структур у гало Чумацького Шляху. По-друге, воно має два «хвости» — довгі потоки, що складаються з викинутих ним світил.
Міжнародна команда астрономів вирішила розібратись у причинах такої незвичайної структури. Для цього вони провели комп’ютерне моделювання орбіти та життєвого циклу кожної зірки Palomar 5 — від формування скупчення до його остаточного розсіювання.
Комп’ютерна модель показала, що видовжена структура та зоряні потоки можуть бути пов’язані з популяцією чорних дір, які розташовані в центрі скупчення та складають зараз близько 20% його загальної маси. Вони утворилися в результаті колапсу надмасивних світил, що мав місце незабаром після утворення Palomar 5.
На думку дослідників, сукупна маса чорних дір Palomar 5 перевищує певний критичний поріг. Їхня гравітація впливає на зірки скупчення і поступово викидає їх, що пояснює його загальне розрідження та наявність потоків. Розрахунки показують, що за збереження нинішніх темпів розпаду всього за мільярд років Palomar 5 повністю втратить усі світила і в ньому залишаться самі чорні діри.
На основі: https://phys.org
