NASA опублікувала дивовижне зображення, отримане телескопом Hubble. Воно демонструє протопланетарну туманність, відому як туманність Яйце.
Туманність Яйце розташована за тисячу світлових років від Землі, в сузір’ї Лебедя. У її центрі ховається зоря, яка, немов жовток, прихована від нас щільною і непрозорою хмарою пилу. Але завдяки потужності телескопа Hubble астрономам вдалося побачити складні деталі, що натякають на процеси, які відбуваються в її центрі.
Даний об’єкт цікавий тим, що являє собою наймолодшу і найближчу до нас протопланетарну туманність. Так називають передостанню стадію життєвого циклу сонцеподібних зір. Розташоване в центрі туманності Яйце світило вже почало скидати свою оболонку. Але температура його ядра ще недостатньо висока, щоб іонізувати навколишню речовину і змусити її світитися власним світлом. На цій ранній стадії туманність світиться, відбиваючи світло центральної зорі, яке проникає через полярне «око» в навколишньому пилу. Це світло виходить із пилового диска, викинутого з поверхні зорі всього кілька сотень років тому.
Магазин від Universe Space Tech
Журнал Астероїди і Комети №1 2026 (194) – Тверда Палітурка
До товаруПодвійні промені вмираючої зорі освітлюють швидко рухомі полярні частини, які пронизують повільнішу, стару серію концентричних дуг. Їхні форми та рухи вказують на гравітаційну взаємодію з однією або кількома прихованими зорями-супутниками, всі з яких поховані глибоко в товстому диску зоряного пилу.
Симетричні візерунки, зафіксовані Hubble, занадто впорядковані, щоб бути результатом потужного вибуху, на кшталт спалаху наднової. Натомість дуги, частинки й центральна хмара пилу, ймовірно, є результатом скоординованої серії погано вивчених подій розпилення у збагаченому вуглецем ядрі зорі, що помирає.
Ця перехідна стадія триває всього кілька тисяч років. Надалі оголене ядро зорі розігріється досить сильно, щоб іонізувати навколишній газ, створивши світну оболонку, відому як планетарна туманність. Утім, і ця стадія не триватиме довго. Ще через кілька десятків тисяч років ядро охолоне і почне стискатися, перетворюючись на білого карлика. Сама ж туманність перестане бути видимою, а її речовина розсіється по космосу і в майбутньому увійде до складу нових зоряних систем.
Раніше ми розповідали про те, як Hubble сфотографував протозіорі в сузір’ї Оріона.
За матеріалами NASA
