Найбільший супутник Сатурна Титан і його кільця могли сформуватися в результаті зіткнення двох місяців. Про це свідчать результати дослідження, проведеного науковцями з Інституту SETI.
До кінця своєї місії апарат Cassini виміряв внутрішній розподіл маси Сатурна, що визначає повільне коливання осі обертання планети, або прецесію. Виявилося, що маса планети трохи більше зосереджена в її центрі, й швидкість процесії не відповідає очікуваній. Щоб пояснити цю невідповідність, науковці висунули гіпотезу, що колись у Сатурна був додатковий супутник, який зруйнувався після зіткнення з Титаном і розпався, утворивши кільця.
Результати моделювання виявили зв’язок між Титаном і Гіперіоном — хаотично обертовим супутником Сатурна. На думку науковців, Гіперіон міг утворитися в результаті зіткнення прото-Титана з іншим супутником Сатурна. Це призвело до викиду уламків, з яких потім сформувався Гіперіон і кілька дрібніших місяців.
Що стосується кілець Сатурна, то вони утворилися в результаті подальшого зіткнення невеликих супутників, що сформувалися разом із Гіперіоном. За оцінками науковців, це сталося приблизно 100 млн років тому.
Подібний сценарій пояснює невелику кількість ударних кратерів на Титані та особливості його орбіти. Прото-Титан міг бути схожий на супутник Юпітера під назвою Каллісто — стародавній кратеризований світ без будь-якої атмосфери.
Місія Dragonfly, яка має прибути на Титан у 2034 році, здатна перевірити цю гіпотезу. Октокоптер з ядерним двигуном проаналізує геологію і хімічний склад поверхні супутника і зможе виявити докази того, що він сформувався в результаті зіткнення.
За матеріалами SETI Institute
