Одразу після Великого вибуху Всесвіт був щільнішим за будь-який об’єкт, що існує сьогодні. Здавалося б, така гравітація мала б уповільнювати час. Але перевірити це неможливо, і ось чому.
Нейтронні зорі як підказка
Ми знаємо, що гравітація справді впливає на перебіг часу. Нейтронна зоря містить масу, удвічі більшу за сонячну. Вона настільки велика, що викривляє навколишній простір-час, і він поруч із нею тече в 1,9 раза повільніше, ніж на Землі.
Але це уповільнення вимірюється відносно: потрібен сторонній годинник — там, де гравітація слабка і простір-час не викривлений.
Власний час і відносність вимірювання
У фізиці є поняття власного часу: кожен об’єкт фіксує лише ту тривалість подій, яка спливає вздовж його траєкторії у Всесвіті.
Магазин від Universe Space Tech
Дитяча бананка Noosphere – Space Explorer
До товаруЯкщо летіти до найближчої зорі на швидкості, близькій до світлової, на борту пройдуть лічені секунди, тоді як на Землі мине 4,3 року. Жоден із цих годинників не помиляється — вони просто фіксують неоднакові інтервали для окремих траєкторій.
Одразу після Великого вибуху весь Всесвіт являв собою щільну плазму, а кожна частинка рухалася зі швидкістю, близькою до світлової. Кожна відраховувала власний час уздовж своєї заплутаної траєкторії в цьому хаосі.
Не існувало жодного «зовнішнього» місця — далекого, спокійного, з непорушеним простором-часом, — де міг би стояти еталонний годинник для порівняння.
Різниця без точки відліку
Поруч із нейтронною зорею два годинники, розташовані в різних ділянках гравітаційного поля, теж ідуть по-різному, і цю різницю можна зафіксувати.
У перші миті після Великого вибуху подібний диференційний ефект існував, але гравітаційне поле змінювалося настільки стрімко, що порівняти власний час окремих частинок було б неможливо навіть теоретично. Відсутність зовнішнього еталона робить таку перевірку нездійсненною.
Для нас, на Землі, Великий вибух стався 13,8 млрд років тому. Для гіпотетичної частинки одразу після нього минуло лише 10⁻¹⁵ секунди власного часу. Обидва числа правильні, просто кожне зі своєї точки відліку.
Джерело: astronomy.com
