Близько 16% поверхні Місяця займають моря — характерні темні ділянки, добре помітні неозброєним оком. Був час, коли люди вважали, що вони справді заповнені водою. Але зараз ми знаємо, що це не так. Насправді місячні моря являють собою великі низини, дно яких покрите базальтовою лавою.
Ще близько 9,5% поверхні природного супутника нашої планети займають світлі рівнини. Це плоскі ділянки, що чимось нагадують місячні моря, але, на відміну від них, мають вище альбедо, ніж сусідні регіони. До космічної ери вважалося, що такі формації мають вулканічне походження. Але усе змінилося після експедиції Apollo 16, яка здійснила посадку на одну з таких рівнин (плато Кейлі).
У доставлених екіпажем Apollo 16 зразках місячного ґрунту практично не виявилося вулканічних мінералів. Натомість вони містили велику кількість брекчії — гірських порід, що складаються зі зцементованих уламків. Їхній подальший аналіз показав, що плато Кейлі сформувалося з речовини, в основному викинутої під час удару, що утворив Море Дощів (воно знаходиться на відстані близько 1000 км від місця посадки експедиції Apollo 16).
Після цього відкриття селенологам довелося серйозно переглянути багато старих теорій. Було висунуто припущення, що світлі рівнини мають не вулканічне, а ударне походження.
Нещодавно команда місії LRO провела дослідження, результати якого підтверджують цю концепцію формування світлих рівнин. Використовуючи зроблені космічним апаратом знімки місячної поверхні, вчені склали найбільш детальну карту світлих рівнин Місяця. Вона показала, що багато хто з них утворює щось, що нагадує гігантську променеву систему, пов’язану з багатокільцевим ударним басейном у районі Моря Східного. Діаметр основного кільця цього гігантського кратера становить близько 930 км. Передбачається, що він сформувався внаслідок падіння астероїда, що трапилося близько 3,8 млрд років тому.
Сліди, пов’язаних з Морем Східним, світлих рівнин проглядаються на відстані до 2000 км від основного кільця кратера. Швидше за все, решта таких формацій на Місяці утворилася в результаті аналогічних ударів, що залишили після себе інші великі імпактні структури.
За матеріалами http://lroc.sese.asu.edu
