Команда Пекінського університету протестувала два прототипи робопса у печері біля озера Цзінбо (провінція Хейлунцзян) — середовищі, що імітує місячні лавові труби. Мета — відпрацювати автономну розвідку підповерхневих порожнин, які розглядають як природні укриття для майбутніх поселень на Місяці.
Розроблені два прототипи: «мурахоїд» — мобільний робот із гнучким маніпулятором для багатофункціональних операцій у вузьких проходах, та «саламандра» — адаптивний, м’який колісноногий апарат для пересування складним рельєфом і швидкої розвідки. Системи здатні автономно орієнтуватися, уникати перешкод, виконувати лідарне сканування та будувати високоточні 3D-карти підземних структур.
Місцем випробувань обрали лавову печеру поблизу Цзінбо — саме тут Пекінський університет разом із партнерами створив перший у Китаї навчально-практичний полігон квазімісячного підземного простору. Такі природні тунелі вважають перспективними для баз: вони екранують від радіації та мікрометеоритів і мають стабільніші температурні умови, ніж відкрита поверхня.
Чому це важливо? Автоматизовані розвідники дають змогу безпечно перед появою людини картувати лавові труби, відбирати зразки, розміщувати сейсмометри та інше наукове обладнання в місцях, куди колісні ровери не дістануться. Це пришвидшує пошук безпечних локацій для посадок і модулів, зменшує логістичні ризики місій і розширює програму досліджень місячного інтер’єру — від теплового режиму до геологічної історії вулканізму.
Як це працює? Розвідники заїжджають у печеру й постійно вивчають простір лазерним далекоміром (як рулеткою зі світла) та камерами. Комп’ютер усередині поєднує ці виміри з даними про власні рухи, складає живу 3D-карту й одразу планує безпечний маршрут, обходячи камені, урвища й вузькі проходи. Один робот має гнучку руку, якою можна підняти камінчик, дістатися до тріщини чи встановити сенсор; другий — м’яке шасі, що трохи деформується і пролазить там, де звичайний ровер застряг би.
Секрет у комбінації трьох речей: простих, надійних сенсорів; кмітливого ПЗ, яке миттєво малює карту, щоб не заблукати; та форми корпусу, що підлаштовується під складний рельєф. На Місяці така зв’язка швидко й безпечно розвідає лавові труби для майбутніх баз.
Уявляєте комети як хвостаті зорі? Насправді їхні ядра — темні брили льоду й пилу, що оживають біля Сонця: з тріщин вириваються струмені газу. Хочете побачити, як це відбувається, та розвінчати найпопулярніші міфи? Перейдіть до нашого матеріалу «Крижані посланці з далекого космосу: який вигляд насправді мають комети» — тут коротко, наочно і з яскравими прикладами про крижаних посланців із далекого космосу.
За матеріалами scmp, pku, interestingengineering
