З 1979 супутники ведуть безперервне спостереження за площею арктичного крижаного покриву. Одним з основних показників, що дозволяють оцінити його стан, є зимовий максимум. Під ним розуміється максимальна площа, яку займають північні полярні льоди в зимовий проміжок часу. Його пік, як правило, припадає на період із кінця лютого до початку квітня.
Упродовж останніх 13 років вчені відзначають тенденцію стрімкого скорочення площі крижаного покриву Арктики. Майже кожного року ми стаємо свідками появи нового арктичного мінімуму. 2018-й не став винятком. За даними NASA, максимальна площа північної полярної шапки Землі, що спостерігалася 17 березня, склала 14,48 млн км2., що лише на 60 тис. км2 більше за антирекордне значення, зареєстроване минулого року. Для порівняння: у 1979 р. цей показник дорівнював 16,5 млн км2. Скорочення площі льодів в Арктиці в літній період ще драматичніше: у 1980 р. вона становила 7,5 млн км2, а у 2017 р. – 4,64 млн км2.
Згідно з поточними оцінками NASA, цієї зими температура за полярним колом була в середньому на 8-10 ° вище, ніж за часів індустріальної революції. У лютому на північ від Гренландії сформувалася величезна ополонка, а температура на Північному полюсі досягала позитивних значень.
Крижаний покрив Арктики відіграє важливу роль у глобальних кліматичних процесах. Лід відбиває набагато більше сонячного світла, ніж водна поверхня та суша. Тому скорочення площі льодовиків запускає механізм позитивного зворотного зв’язку: збільшення ділянок, не покритих льодом, дозволяє Сонцю сильніше нагрівати арктичні регіони, що, своєю чергою, прискорює танення льоду.
За матеріалами: https://www.nasa.gov
