Нагрівання на 1000 °C кожні 40 років: астрономи простежили еволюцію зорі, що помирає

Вперше в історії астрономи змогли відстежити процес трансформації зорі, що помирає, протягом більш ніж століття. Їм вдалося встановити, що вона нагрівається швидше, ніж будь-яка інша типова зоря, що коли-небудь спостерігалася.

Планетарна туманність IC418. Джерело: NASA/ESA and The Hubble Heritage Team (STScI/AURA)

Об’єктом дослідження, опублікованого в журналі The Astrophysical Journal Letters, стала планетарна туманність IC418, також відома як туманність Спірограф. Вона розташована на відстані 4000 світлових років від Землі і являє собою своєрідний поховальний саван.

У минулому на місці IC418 розташовувалася звичайна сонцеподібна зоря. Але за мільярди років життя вона повністю витратила запаси водневого палива, після чого почала розширюватися, перетворюючись на червоного карлика. Зараз вона досягла фінальної стадії свого життєвого циклу. Зоря, що помирає, почала втрачати свою атмосферу, яка сформувала навколо неї газопиловий кокон. Її оголене ядро швидко нагрівається та іонізує своїм випромінюванням навколишній пил і газ, які світяться й утворюють красиві вихрові структури. Наше Сонце спіткає та ж доля приблизно через 5 млрд років.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Журнал Місяць №2 2024 (191)

До товару

Регулярні спостереження IC418 тривають з 1893 року. Міжнародна команда дослідників спробувала оцінити, як зоря змінилася за цей час. Для цього вони проаналізували 130 років її спостережень — від вимірювань людським оком наприкінці XIX століття до знімків сучасних телескопів. Вчені перевірили, відкалібрували та об’єднали дані, а потім порівняли їх з моделями еволюції зір. Це дозволило їм виміряти швидкість нагрівання зорі, визначити її поточну масу і навіть оцінити масу зорі до початку її трансформації.

Результати дослідження показали, що характерне зелене світло туманності, випромінюване атомами кисню, стало приблизно у 2,5 раза сильнішим з того часу, як вікторіанські астрономи вперше вивчили її. Ця зміна викликана стрімким підвищенням температури центральної зорі, яка з 1893 року збільшилася приблизно на 3000 °C, або приблизно на 1000 °C кожні 40 років. Для порівняння, Сонце нагрілося на ту ж величину під час свого утворення, але на це пішло 10 млн років.

Однак, попри те, що зоря нагрівається швидше, ніж будь-коли спостерігалося, це все ще повільніше, ніж передбачали останні моделі. Це ставить під сумнів сучасні теорії про те, як зорі старіють і вмирають, і може змусити астрономів переосмислити багато зір, здатних виробляти вуглець — елемент, необхідний для життя. Також результати дослідження показують, що нічне небо може змінюватися набагато швидше, ніж ми зазвичай думаємо, і деякі зміни можна побачити протягом людського життя.

Раніше ми розповідали про те, як телескоп James Webb зазнімкував вихор, створюваний парою зір, що помирають.

За матеріалами Phys.org

Новини інших медіа
Астрономи знайшли джерело загадкових спалахів масивної зорі
Загадку згасання зореутворення перевірили на далекій групі галактик
Астрономи вперше побачили зникнення газового гіганта з поля зору
ALMA виявила три зоряних ядра на різних стадіях еволюції всередині однієї газової хмари
Нещодавно відкритий об’єкт заповнює проміжок між нейтронними зорями та чорними дірами
Аварія на першій хвилині польоту: як блискавка ледь не зірвала місію Apollo 12
Небачений масштаб для астрофізики: створена найбільша симуляція Всесвіту
На швидкості комахи: зонд Hera вивчає наслідки тарана астероїда Діморф
Starship уп’ятнадцяте вирушив в космос. Перший ступінь спіймати не вдалося
Джерелом дивних радіоспалахів виявився двійник Сонця поруч із пульсаром