NASA опублікувала знімки знаменитої галактики Сомбреро, зроблені телескопом James Webb (JWST). Вони дозволили розкрити секрети її минулого.
Галактика Сомбреро розташована на відстані 31 млн світлових років від Землі й має масу, що у 800 млрд разів перевершує сонячну. Вона добре відома всім шанувальникам астрономії завдяки своєму характерному зовнішньому вигляду: яскравому ядру, оточеному смугою пилу.
Наприкінці 2024 року JWST вперше зазнімкував галактику Сомбреро. Тоді знімкування відбувалося в середньому інфрачервоному діапазоні. Це дозволило астрономам розглянути її внутрішню структуру і краще зрозуміти будову навколишнього пилового диска.
Цього разу знімкування відбувалося в ближньому інфрачервоному діапазоні. Фото JWST демонструє центральну опуклість Сомбреро — щільно згруповану групу зір у галактичному ядрі. На знімку також видно пилове кільце.
Вивчення галактик у різних діапазонах довжин хвиль допомагає астрономам зрозуміти, як вони сформувалися й еволюціонували. У випадку з Сомбреро вони виявили низку дивацтв, які вказують на те, що за «тихим фасадом» ховаються сліди бурхливого минулого у вигляді злиття з іншою галактикою.
Однією з таких дивацтв є зорі. У галактиці Сомбреро розташовано близько 2000 кулястих скупчень. Вони складаються з сотень тисяч старих зір, які утримуються разом силою гравітації. Спектроскопічні дослідження показали, що зорі в цих кулястих скупченнях несподівано відрізняються одна від одної, хоча в теорії повинні мати схожі хімічні відбитки. Злиття різних галактик могло б пояснити цю різницю. Ще одним доказом, що підтверджує теорію злиття, є викривлений вигляд внутрішнього диска Сомбреро.
Потужна роздільна здатність JWST також дозволила астрономам розрізняти окремі зорі за межами галактики, але не обов’язково на тій самій відстані від неї, деякі з яких здаються червоними. Їх називають червоними гігантами. Це холодні зорі, але їхня велика площа поверхні змушує яскраво світитися на інфрачервоних знімках. Червоні гіганти також виявляються в середньому інфрачервоному діапазоні, тоді як дрібніші блакитні зорі «зникають» під час спостережень на довших хвилях.
За матеріалами NASA
