У своєму невпинному русі навколо Сонця, двічі на рік Земля проходить через особливі точки, в яких південна та північна півкулі отримують однакову кількість сонячної енергії. 6 травня 2025 року подібна подія відбудеться на Сатурні. Який вона буде мати вигляд? Чим рівнодення на Сатурні відрізняється від земного? І чи бувають рівнодення на інших планетах Сонячної системи?
Що таке рівнодення і з чим воно пов’язане?
У 2025 році 20 березня було весняне рівнодення, а 22 вересня відбудеться осіннє. В ці дні, у певні моменти часу, північна та південна півкулі Землі отримують однакову кількість світла і тепла від Сонця, а в усі інші — більше промінчиків дістається якійсь одній з них. Явище пов’язане з тим, що вісь Землі не є перпендикулярною до площини земної орбіти, а дещо відхилена від цього «ідеального» положення. Кут нахилу залишається постійним відносно далеких зір та складає 23,44°. Тому половину року до Сонця нахилена північна півкуля (найбільший нахил припадає на літо), а половину — південна (наша зима).
Весняне рівнодення у нашій півкулі знаменує собою момент початку астрономічної весни. У північних полярних регіонах, що не бачили сонячного світла пів року, розпочинається тривалий день: пройде ще майже пів року, поки Сонце почне ховатися за обрій. З осіннім рівноденням, навпаки, приходить астрономічна осінь. Під час як весняного, так і осіннього рівнодення, Сонце опиняється рівно над екватором, і для жителів відповідних регіонів стоїть точно в зеніті.
Який вигляд має Сатурн під час рівнодення і чи можливо це спостерігати?
Схожі процеси відбуваються і з «Володарем кілець» — щасливим власником розкішного унікального «вбрання». І саме вигляд кілець найбільш драматично змінюється. От тільки рік на Сатурні триває майже 30 земних років, а тому і рівнодення є напрочуд рідкісним явищем — воно відбувається приблизно раз на 15 років.
Кут нахилу осі обертання Сатурна близький до земного і складає 26,73°. Як і у випадку нашої планети, цей нахил зберігається впродовж сатурніанського року, відтак планета підставляє Сонцю то свою північну півкулю, то південну. При тривалих спостереженнях з Землі, ми можемо простежити зміну сезонів, що найкраще проявляється у різних ступенях розкриття кілець, які обертаються майже точно у площині екватора.
Минулого разу рівнодення на Сатурні відбулося 11 серпня 2009 року, а поточне — 6 травня 2025 року. Впродовж цього часу більше була освітлена північна півкуля газового гіганта. Тепер же у північній півкулі розпочинається астрономічна осінь, а південний полюс вперше за 15 років побачить сонячне світло.
Останні 7,5 років, поки у північній півкулі тривало астрономічне літо, а планета наближалася до точки рівнодення, кільця поступово закривалися. Зараз вони освітлені рівно з ребра: як і у випадку Землі, Сонце перебуває точно над екватором планети. Ми бачимо «Володаря кілець» майже з того ж напрямку, з якого його освітлює центральна зоря системи. Відповідно, спостерігаючи Сатурн, ми не можемо побачити кільця, але, за наявності відповідного обладнання, вдається зафіксувати тоненьку смужку тіні на диску планети.
На жаль, на практиці, цей незвичний вигляд Сатурна побачити доволі складно. Планета розташована неподалік від Сонця, і для українських спостерігачів підіймається над обрієм лише приблизно на 1 год 20 хв раніше (для більш південних спостерігачів умови дещо кращі). До того ж відстань між Сатурном та нами є ледь не найбільшою можливою. Проте, якщо у вас є принаймні середнього розміру аматорський телескоп, ви можете спробувати упіймати планету та тінь від кілець на ній перед світанком впродовж наступних кількох днів.
Минулого разу під час сатурніанського рівнодення астрономам пощастило більше: у 2009 році на орбіті навколо планети все ще обертався космічний апарат Cassini, який зміг зафіксувати вигляд Сатурна під час цієї рідкісної події.
А як щодо рівнодення на інших планетах?
Вочевидь, що про рівнодення, як і загалом про зміну пір року на планеті у будь-яких їх проявах, є сенс вести мову виключно за наявності нахилу осі обертання. Так, наприклад, для Меркурія це значення майже дорівнює нулю, відтак і зміна сезонів, сонцестояння та рівнодення на ньому не відбуваються. Те саме можна було б сказати й про Венеру, хоча в цьому випадку кліматичних коливань, скоріш за все, не було б навіть за наявності нахилу осі — щільний хмарний покрив та густа гаряча атмосфера вирівнюють погодні умови.
Марс — це геть інша справа. У певному сенсі він схожий на Землю: кут нахилу осі обертання складає 25°, а тому на Червоній Планеті рівнодення та сонцестояння відбуваються, до того ж можна простежити зміну сезонів. Навіть в аматорський телескоп під час протистояння Марса цілком розрізняються полярні шапки. А їх розмір безпосередньо залежить від пори року у відповідній півкулі, оскільки, як і у випадку Землі, вони частково тануть у літній сезон.
Юпітер, з його бурхливими потужними процесами в атмосфері, має невеличкий нахил осі — лише 3°, тому і виражених дат рівнодення у нього нема.
А от вісь Урана нахилена під кутом 97,8°, що означає найбільш екстремальні сезонні зміни: десятиліттями одна з півкуль отримує більше тепла та світла, ніж інша. Тут, звичайно, цілком можна говорити про рівнодення — вони відбуваються раз на 42 роки, оскільки повний оберт навколо Сонця Уран здійснює за 84 земних роки.
З кутом нахилу осі у 28,3°, на Нептуні також відбуваються і рівнодення, і сонцестояння. Але, на відміну від Сатурна, де ці зміни нам легко відстежити за положенням кілець, побачити варіації атмосфери Нептуна в аматорський телескоп неможливо.
