Космічний телескоп NASA TESS виявив систему з трьох екзопланет, яка поводиться зовсім не так, як решта відомих. Вони гравітаційно тягнуть одне одного настільки сильно, що орбіти змінюються буквально на очах — і вже через 200 років жодна з них не перетинатиме диск своєї зорі.
Вигляд системи ґрунтується на дослідженнях NASA
Три зовсім різні світи
Дослідники, які використовують дані телескопа TESS (Transiting Exoplanet Survey Satellite — супутник для пошуку транзитних екзопланет), встановили, що навколо зорі TOI-201, розташованої за 370 світлових років від Землі, обертаються три несхожих між собою об’єкти.
Перший — кам’яниста суперземля (планета більша за Землю, але менша за газові гіганти), важча за нашу в шість разів: вона робить повний оберт за 5,8 доби. Другий — газовий гігант із половиною маси Юпітера, що обертається навколо зорі кожні 53 дні. Третій — масивний зовнішній велетень із шістнадцятьма юпітеріанськими масами, якому на один повний цикл потрібно майже вісім земних років.
«Більшість планетних систем нагадують горох у стручку — вони схожі між собою і лежать майже в одній площині. У системі TOI-201 це не так», — зазначив Амарі Тріо, член команди з Бірмінгемського університету.
Орбіти, що зміщуються
Зовнішній велетень рухається по витягнутій і нахиленій орбіті — його гравітація розгойдує внутрішні планети, зміщуючи кути їхніх шляхів навколо зорі. TESS зафіксував затримки транзитів — моментів, коли небесне тіло проходить перед диском світила.
«Зазвичай кожен транзит відбувається рівно через один орбітальний період. Але TOI-201b раптово почав проходити з запізненням приблизно на пів години», — розповів Тріо.
Вікно у минуле
За словами Трістана Гіо, астронома з Обсерваторії Лазурного берега та провідного дослідника проєкту ASTEP (Antarctic Search for Transiting ExoPlanets — антарктичний пошук транзитних екзопланет), така поведінка вказує на активну орбітальну перебудову всередині системи.
«Це дає нам змогу побачити, що відбувається одразу після того, як планетні системи виникають», — пояснив він. Телескоп ASTEP розташований на антарктичній станції «Конкордія» — посеред крижаного плато, де льодовик сягає понад трьох кілометрів у глибину. Саме тривалі полярні ночі дозволяють стежити за світами з довгими орбітальними періодами. Результати дослідження опубліковані у журналі Science у квітні 2026 року.
Джерело: space.com
