Космічні обсерваторії Herschel та Planck завершили свою роботу ще у 2013 р. Але астрономи досі аналізують зібрані ними дані та роблять нові відкриття. Як приклад, можна навести недавню публікацію в журналі Astronomy & Astrophysics. Команда дослідників спробували відповісти на питання про те, як молекулярні хмари взаємодіють із міжзоряними магнітними полями.
Для цього вчені звернулися до архіву космічних обсерваторій та проаналізували отримані ними зображення кількох порівняно близьких молекулярних хмар, розташованих на відстані близько 1500 світлових років від Сонця. Аналіз знімків дозволив виявити волокна щільного матеріалу. Вважається, що вони розпадаються на окремі згустки, які, зрештою, дають початок новим зіркам.
На знімках молекулярних хмар, опублікованих дослідниками, можна побачити слабкі сірі смуги. Вони нанесені за результатами вимірювань мікрохвильової обсерваторії Planck і показують напрямок поляризації електромагнітного випромінювання, що випромінюється частинками пилу. Воно, своєю чергою, відповідає орієнтації ліній міжзоряного магнітного поля.
Астрономи давно підозрювали, що магнітні поля відіграють важливу роль в освіті нових зірок. Однак до появи телескопа Planck вони не мали змоги зробити відповідні вимірювання. Дослідження показали, що лінії магнітного поля можуть відігравати роль “конвеєрних стрічок”, що забезпечують переміщення речовини. На деяких знімках їх можна помітити у вигляді смужок, розташованих перпендикулярно до волокон міжзоряного матеріалу.
У точках сходження кількох «конвеєрних стрічок» утворюються області високої густини речовини. Коли в них збирається достатня кількість матерії, вона колапсує під дією власної гравітації, запускаючи народження нових світил.
За матеріалами: https://www.esa.int
