Науковці дійшли висновку, що найбільший ударний кратер Місяця — басейн Південний полюс — Ейткен — має значно круглішу форму, ніж вважалося досі. Це неабияк впливає на наше розуміння історії цього небесного тіла.
Найбільший кратер Місяця
Басейн Південний Полюс — Ейткен є найстарішим і найбільшим видимим кратером Місяця — масивною геологічною раною віком 4 млрд років, яка зберігає таємниці про ранню історію Місяця, подібно до місячної капсули часу.
Ґрунтуючись на деяких особливостях басейну, дослідники вважали, що кратер мав форму овалу або еліпса. Протягом багатьох років науковці вважали, що цей величезний кратер був утворений об’єктом, який вдарився об Місяць під невеликим кутом, можливо, настільки ж екстремальним, як камінь, що перестрибує через воду. Згідно з цією теорією, дуже мало уламків від удару розлетілося б по південному полюсу Місяця, який є регіоном посадки майбутніх місій Artemis, що мають повернути людей на поверхню нашого супутника.
Але нове дослідження під керівництвом Університету Меріленду, опубліковане в журналі Earth and Planetary Science Letters, припускає, що удар міг бути набагато більш прямим, що призвело до утворення набагато круглішого кратера — висновок, який кидає виклик нашому нинішньому розумінню історії Місяця і має значні наслідки для майбутніх місій NASA на Місяць.
Складна форма басейну
«Вивчати басейн Південний Полюс — Ейткен цілісно складно через його величезні розміри, тому вчені все ще намагаються з’ясувати його форму і розмір. Крім того, з моменту утворення басейну минуло 4 млрд років, і багато інших впливів затьмарили його первісний вигляд», — пояснив провідний автор дослідження Ханнес Бернхардт, асистент кафедри геології Університету Меріленду.
Використовуючи дані з високою роздільною здатністю, отримані з орбітального апарату NASA Lunar Reconnaissance Orbiter, Бернхардт і його команда розробили інноваційний підхід до розуміння складної структури басейну Південний полюс — Ейткен. Вони виявили та проаналізували понад 200 гірських утворень, розкиданих по всьому басейну, геологічні особливості, які, на думку команди, є давніми залишками початкового удару.
Виходячи з розподілу і форми цих гірських елементів, команда зрозуміла, що удар повинен був створити більш круглий кратер, з якого значні шматки планетоутворюючого матеріалу розлетілися по поверхні Місяця, в тому числі і в районі Південного полюса.
Більш округла форма
«Округліша форма вказує на те, що об’єкт вдарився об поверхню Місяця під більш вертикальним кутом, можливо, подібно до падіння каменя прямо на землю, — сказав Бернхардт. — Цей круговий удар означає, що уламки від удару розподілені навколо нього більш рівномірно, ніж вважалося спочатку, а це означає, що астронавти Artemis або роботи в районі Південного полюса зможуть ретельніше вивчити гірські породи з глибин мантії або кори Місяця — матеріали, до яких ми зазвичай не маємо доступу».
Ці місячні породи можуть дати важливу інформацію про хімічний склад Місяця і допомогти підтвердити теорії про те, як Місяць міг утворитися в результаті масивного зіткнення Землі з іншим об’єктом розміром з планету.
Пошук уламків від зіткнення
Нещодавно індійський місяцехід «Чандраян-3» виявив мінерали, що вказують на уламки від зіткнення, які надходять із мантії поблизу Південного полюса, що підтверджує теорію команди UMD про більш вертикальний удар з утворенням кругового басейну, який був би необхідний для розпилення такого матеріалу в цій області.
Бернхардт вважає, що дослідження його команди надає критично важливу інформацію для майбутніх місій на Місяць, допомагаючи планувальникам місій і астронавтам визначити області для дослідження і матеріали, з якими вони можуть зіткнутися. Товстий шар, багатий на матеріали з нижньої кори й верхньої мантії, може запропонувати безпрецедентний доступ до складної геологічної історії Місяця, потенційно проливаючи світло не тільки на формування Місяця, а й на трансформаційні події, які сформували нашу Сонячну систему.
За матеріалами phys.org
