Уран має супутникове сімейство, що складається з 27 відомих супутників. Серед них особливо виділяються п’ять великих місяців (Титанія, Оберон, Аріель, Умбріель, Міранда), що мають кулясту форму. Їхні знімки з близької відстані вдалося зробити лише в 1986 р. космічному апарату Voyager 2, тому знання астрономів про ці тіла містять безліч прогалин. Але, як виявилося, навіть дистанційні спостереження можуть пролити світло на деякі особливості їх будови.
У журналі Astronomy & Astrophysics нещодавно була опублікована стаття про несподіване відкриття, зроблене колективом німецьких учених. Цікаво, що початковою метою їх досліджень були не супутники Урана. Астрономи вивчали впливи яскравих інфрачервоних джерел на детектор камери PACS, встановленої на космічному телескопі Herschel. Для цього вони вибрали знімки, на яких було знято Уран. Надалі вчені звернули увагу, що телескопу також вдалося зареєструвати інфрачервоне випромінювання від п’яти супутників планети. Зацікавившись, вони провели детальніший аналіз наявних даних.
Дослідження показало, що найбільші супутники найлегшого гіганта напрочуд добре утримують тепло і порівняно повільно остигають. За словами астрономів, у цьому плані вони схожі з карликовими планетами на зразок Плутона і Хаумеа (134340 Pluto, 136108 Haumea), що мають шорсткі крижані поверхні.
Що ж до зовнішніх супутників Урана, більшість із яких рухаються ретроградними орбітами, їх характеристики серйозно відрізняються і нагадують невеликі транснептунові об’єкти. На думку вчених, це підтверджує припущення, що вони сформувалися не разом із планетою, а в якийсь момент були захоплені її гравітацією.
За матеріалами: https://www.mpia.de
