Сатурн відомий тим, що його північний полюс вінчає гігантський шестикутник. Однак нещодавно науковці встановили, що і над південним полюсом планети спостерігається щось подібне. Тільки там це атмосферне явище має форму десятикутника, і на його виявлення у дослідників пішли десятиліття.
Формування атмосферної структури
Нещодавні спостереження за допомогою космічного телескопа Hubble від NASA виявили гігантську 10-сторонню атмосферну хвилю, що змінюється. Вона оточує південний полюс Сатурна. Як повідомляє сайт phys.org, це відкриття стало першим, коли на південній півкулі планети спостерігався великий, рівносторонній струменевий візерунок.
Ця особливість надзвичайно схожа на відомий шестикутник Сатурна на його північному полюсі, але водночас помітно відрізняється, що свідчить про те, що науковці, можливо, спостерігають нове атмосферне явище, яке розвивається на цьому знаковому газовому гіганті.
Збираючи разом кілька років спостережень космічного телескопа Hubble, починаючи з 2023 року, дослідники виявили ледь помітні ознаки формування цієї структури ще до того, як вона набула вигляду чітко окресленого візерунка. Ці спостереження проводилися в межах програми Hubble OPAL (Outer Planet Atmospheres Legacy), яка фотографує зовнішні планети щорічно вже понад десятиліття.
Науковці стверджують, що раніше не бачили нічого подібного в південній півкулі Сатурна. У той час, як північний шестикутник існує вже протягом останніх 40 років, ця особливість відрізняється тим, що вона посилюється і дає астрономам рідкісну можливість спостерігати розвиток гігантського атмосферного утворення.
Як з’явився візерунок
Це відкриття стало можливим завдяки тому, що змінні пори року на Сатурні поступово повернули південний полюс планети у поле зору з Землі, де астрономи, які разом аналізують знімки Сатурна з наземних обсерваторій, вперше його помітили.
Агустін Санчес-Лавега, провідний автор нового дослідження, працює в Університеті Країни Басків в Іспанії. Університет керує сайтом Planetary Virtual Observatory Laboratory, куди надходять наземні знімки планет Сонячної системи від спостерігачів з усього світу. Саме на них у 2024 році Санчес-Лавега та аматорські астрономи Тревор Баррі й Жан-Поль Огер уперше помітили тонку хвилясту смугу вздовж південного полюса. Додаткові спостереження, отримані із Землі у 2025 році, ще більше підтвердили припущення про наявність цієї десятикутної структури.
Саме тоді у гру вступили спостереження телескопа Hubble. Погляд Hubble з космосу дає неперевершену чіткість зображень та просторову роздільну здатність при повних обертах Сатурна, без розмиття через атмосферу Землі.
Хвиля, що проходить крізь кілька шарів атмосфери
Хвиля розташована в одному з потужних струменевих потоків Сатурна та простягається через кілька шарів атмосфери, що свідчить, що це не просто ознака на рівні хмар, а вертикально розширена атмосферна структура. Здавалося б, положення десятикутника трохи зміщується, оскільки Hubble робить знімки на різних довжинах хвиль. Різні довжини хвиль досліджують різні висоти в атмосфері Сатурна.
Найцікавіше для науковців те, чому ця структура раптово з’явилася саме зараз, коли раніше ми не бачили нічого подібного?
Автори зазначають, що для кращого розуміння походження десятикутника, його можливої тривалості існування та відмінностей від довгоживучого шестикутника на півночі потрібні подальші дослідження за допомогою телескопів Hubble і James Webb NASA, а також аналіз комп’ютерних моделей.
Роки спостережень приносять плоди
Тривалий період роботи телескопа Hubble дозволив астрономам відстежувати зміни з часом на планетах Сонячної системи та інших астрономічних об’єктах.
Замість того щоб давати лише один знімок, програма OPAL дозволяє науковцям стежити за сезонними змінами, відслідковувати короткочасні бурі та визначати інші атмосферні явища, що повільно змінюються з часом.
«Розпочавши програму OPAL, ми очікували сюрпризів, але точно не знали, чого чекати, — сказав Майк Вонг, співавтор дослідження з Каліфорнійського університету в Берклі. — Багато з відкриттів, що з’являються через OPAL, базуються не на одному спостереженні, а на роках даних. Регулярні спостереження з часом дозволяють робити багато нових відкриттів».
Команда планує й надалі спостерігати за Сатурном, щоб визначити, чи перетвориться десятикутник на довготривалу стабільну конфігурацію, як північний шестикутник, чи продовжить еволюціонувати. Майбутні спостереження також можуть допомогти науковцям з’ясувати, що спричиняє цю хвилю, що вона може розповісти про атмосферну динаміку планет-гігантів Сонячної системи та як ці процеси можуть бути пов’язані з явищами, які ми спостерігаємо на Землі.
