Басейн «Південний полюс — Ейткен» є найбільшою підтвердженою ударною формацією на Місяці. Його розміри досягають 2400 × 2000 км, а перепад висот від найглибших точок дна до найвищих точок валу — 16 км. Вважається, що ця структура утворилася внаслідок зіткнення з великим астероїдом (протопланетою), яке відбулося 4,2 — 4,3 млрд років тому.
Команда американських учених вирішила провести детальне дослідження басейну «Південний полюс — Ейткен». Для цього вони скористалися даними про місячну топографію, а також відомостями про гравітаційне поле нашого природного супутника, зібраними місією GRAIL. Аналіз виявив у цьому районі гравітаційну аномалію, центр якої розташований на глибині сотень кілометрів під поверхнею.
На думку дослідників, найімовірніше, аномалія пов’язана з ударною формацією. У статті, опублікованій у журналі Geophysical Research Letters, вони висловили припущення, що її джерелом можуть бути залишки, небесного тіла, які утворили кратер. Комп’ютерне моделювання показало, якщо імпактор мав залізо-нікелеве ядро, його речовина справді могла розподілитися у верхніх шарах місячної мантії, створивши там надлишок гравітуючої маси.
Втім, є й альтернативне пояснення феномену. Додаткова маса також може бути пов’язана з надзвичайно великим скупченням щільних оксидів важких металів, яке утворилося в процесі охолодження та подальшого застигання магматичного океану, який колись покривав Місяць.
За матеріалами https://phys.org
