Пилова буря на Марсі продовжує посилюватися. До 19 червня шторм повністю “переперезав” Червону планету і був офіційно переведений у категорію глобальних. За масштабом він порівняний з аналогічним явищем, що спостерігався орбітальним зондом Viking 1 у 1977 році.
У той самий час нинішня буря все ще поступається за площею охопленої території минулому глобальному шторму 2007 р., не кажучи вже про наймогутніші бурі 1971-1972 р. та 2001 р., коли пил повністю огорнув усю сусідню планету, за винятком верхівок найвищих вулканів. Шторм 2018 р. – більш розсіяний та неоднорідний. Фахівцям складно робити якісь певні прогнози щодо його подальшого розвитку.
У NASA, як і раніше, немає жодних звісток від марсохода Opportunity. Востаннє ровер виходив на зв’язок із Землею 10 червня. Нещодавній аналіз довгострокової живучості мобільної лабораторії показав, що її електроніка та батареї можуть витримати довготривале перебування в умовах низьких температур. Це дає надію на те, що апарат «виживе». Але в будь-якому випадку, навіть якщо Opportunity і вийде на зв’язок — то не раніше, ніж марсіанське небо відчиститься від пилу.
В умовах мовчання Opportunity, єдиним джерелом інформації з поверхні червоної планети залишається марсохід Curiosity. Зроблені ним знімки демонструю, як з кожним днем небо над кратером Гейла стає все більш запиленим. Значення індексу «тау», що визначає рівень прозорості марсіанської атмосфери, вже досягло 8. Перед тим, як Opportunity перестав виходити на зв’язок, показник «тау» в його регіоні становив близько 11.
Найчастіше марсіанські пилові бурі виникають, коли у південну півкулю планети приходить весна. У міру відтавання верхнього шару південної полярної шапки (вона значно ширша за північну) в атмосферу потрапляє велика кількість газоподібної вуглекислоти, що вивільнилася. Цей процес стимулює виникнення пилових штормів.
Абсолютна більшість із них залишаються локалізованими та, як правило, розсіюються протягом тижня. Але деякі охоплюють величезні території та стають глобальними. Фахівці сподіваються, що дані, отримані ровером Curiosity, а також дослідницькими супутниками, що знаходяться на ареоцентричних орбітах, допоможуть краще зрозуміти механізми їх формування та еволюції.
За матеріалами: https://www.nasa.gov
