Світ із метановими морями, густою атмосферою і можливими умовами для виникнення життя — Титан дедалі частіше називають наступною великою метою людської космонавтики після Місяця та Марса. Цього червня у США вперше збереться міжнародна група науковців та інженерів, щоб обговорити реальні перспективи пілотованої місії до цього далекого супутника Сатурна.
З чого все починається
У Боулдері (штат Колорадо, США) 11–12 червня вперше збереться Саміт з дослідження Титана, щоб осмислити реальні перспективи польоту людини до супутника Сатурна. «Думати про це вже не зарано», — каже Аманда Гендрікс, директорка Інституту планетарних наук (Planetary Science Institute, PSI) і президентка громадської організації Explore Titan.
Організатори хочуть зібрати науковців, інженерів і представників індустрії, щоб визначити, які підготовчі місії потрібні на шляху до Титана. Серед основних тем саміту — наукові цілі пілотованих експедицій і роль робототехніки як першого кроку.
Першими полетять роботи
На Титані вже побував один земний апарат. У січні 2005 року зонд Huygens Європейської космічної агенції (ESA) приземлився на поверхню супутника, встановивши рекорд найвіддаленішої посадки від Землі. Дані, які він надіслав, розкрили динаміку атмосфери й вигляд поверхні: крижані «камені», сухі річища, дюни й озера.
Наступним кроком стане місія NASA Dragonfly (Бабка) — ядерний восьмигвинтовий дрон, запуск якого запланований не раніше 2028 року. Після шестирічного перельоту апарат проведе три роки, перелітаючи між різними ділянками поверхні, щоб дослідити умови, які могли б підтримувати життя.
Чому Титан особливий
Дослідниця пані Гендрікс називає Титан динамічним світом, який нагадує ранню Землю. На відміну від Місяця чи Марса, там є щільна атмосфера — тиск біля поверхні навіть вищий, ніж на нашій планеті.
Це означає, що скафандр тиску не потрібен: достатньо захисту від холоду і джерела кисню, якого в азотно-метановій атмосфері немає. Невелика сила тяжіння в поєднанні з густим повітрям теоретично дозволяє пересуватися за допомогою крил або реактивного ранця.
Довга дорога
До пілотованої місії ще далеко. Дослідники вважають, що перед відправленням людей необхідні орбітальні зонди, можливо — безпілотний політ навколо супутника, радарне й інфрачервоне картографування поверхні.
«Багато чого можна і треба зробити за допомогою роботів. Але є речі, які здатна виконати лише людина», — каже Гендрікс. Саміт покликаний переконати наукову спільноту, що людина на Титані є реальною, хоча й віддаленою перспективою.
Джерело: space.com
