Представлене зображення було отримано за допомогою 4-метрового телескопа Ніколаса Мейолла, розміщеного на території Національної обсерваторії Кітт-Пік. Воно демонструє Крабоподібну туманність — один із найвідоміших об’єктів в історії астрономії.
Уперше Крабоподібну туманність побачив астроном Джон Бевіс 1731 року. Однак він не надав своїй знахідці особливого значення. Туманність перевідкрив астроном Шарль Мессьє 1758 року, який вніс її під першим номером у свій знаменитий каталог небесних об’єктів.
Вже у XX столітті при вивченні знімків туманності астрономи виявили, що вона розширюється. Оцінивши швидкість розширення, вони з’ясували, що її вік становить близько 900 років. Це дало змогу співвіднести Крабоподібну туманність із надновою, що спостерігалася на земному небі в 1054 році. Отже, вона стала першим підтвердженим залишком наднової.
1967 року астрофізик Франко Пачіні передбачив, що внаслідок спалаху наднової має сформуватися нейтронна зоря, що швидко обертається, з потужним магнітним полем. Уже за кілька місяців його твердження було доведено: у центрі Крабоподібної туманності відкрили пульсар, що обертається зі швидкістю 30 обертів на секунду.
Подальші спостереження дозволили встановити, що Крабоподібна туманність розташована на відстані 6500 світлових років від Сонця. Її діаметр становить 11 світлових років. Складна форма туманності пояснюється взаємодією залишку наднової з навколишньою матерією (вона була викинута загиблою зорею до, та під час вибуху). Потік високоенергетичних часток, які випускає пульсар, стикається з навколишньою газовою хмарою, що призводить до утворення в ній ударних хвиль, які чимось нагадують кола, що розходяться на воді.
За матеріалами https://www.noirlab.edu/
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
