Астрономи Ворікського університету повідомили про відкриття незвичайної зоряної системи. Вона має структуру, яка перевертає наше розуміння утворення планет з ніг на голову.
Сонячна система має чітку ієрархію: у її внутрішній частині розташовані кам’яні планети (від Меркурія до Марса), у зовнішній — газові гіганти (від Юпітера до Нептуна). Ця планетна структура — спочатку камінь, потім газ — спостерігається повсюдно в Чумацькому Шляху. Так було доти, доки міжнародна група науковців не придивилася до червоного карлика під назвою LHS 1903. Їхні спостереження виявили систему з чотирьох планет, яка порушує цю закономірність.
Чотири планети LHS 1903
Планети біля LHS 1903 розташовані в такому порядку: спочатку кам’яниста планета, що перебуває на невеликій відстані від зорі, а потім дві газові планети, що відповідає очікуваній планетарній структурі. Однак за допомогою супутника CHEOPS астрономи виявили четверту планету на зовнішньому краю системи. Вона є кам’янистою, а не газовою.
«Це дивне порушення порядку робить систему унікальною», — зазначив один з авторів дослідження, доктор Томас Вілсон, доцент кафедри фізики Ворікського університету. «Кам’янисті планети зазвичай не утворюються далеко від своєї зорі, за межами газових світів».
Традиційні моделі припускають, що найближчі до світил планети є кам’янистими, тому що зоряне випромінювання змітає їхню газову атмосферу, залишаючи щільні тверді ядра. Газові гіганти утворюються далі, в більш холодних областях, де газ може накопичуватися, і планети можуть утримувати його. Однак віддалений кам’яний світ, що обертається навколо LHS 1903, або втратив свою газову атмосферу, або ніколи її не формував.
Формування по черзі
Після цього дивного відкриття науковці почали шукати пояснення того, як утворилася ця самотня кам’яниста планета. Чи могла вона помінятися місцями з іншою планетою? Або ж втратила свою атмосферу в результаті зіткнення?
Вчені виключили ці теорії. Вони знайшли докази того, що чотири планети утворилися не одночасно, як можна було б очікувати, а одна за одною, в процесі, який називається «утворенням планет зсередини назовні».
Якщо LHS 1903 формувала свої чотири планети одна за одною, від внутрішньої до найзовнішнішої, а не одночасно, то кожна з них розвивалася послідовно, змітаючи прилеглий пил і газ та залишаючи більш віддалені світи чекати своєї черги. У такому випадку, до моменту народження останньої планети в системі не залишилося газу, який вважається життєво важливим для утворення планет.
Ця невелика кам’яниста зовнішня планета може бути як дивним винятком, так і першим ключем до нового розуміння еволюції планетних систем. У будь-якому випадку відкриття вимагає пояснення, що виходить за межі сучасних уявлень формування планет.
Раніше ми розповідали про те, як штучний інтелект знайшов 7000 кандидатів у планети.
За матеріалами University of Warwick
