Зорі оточені протяжними коронами. Так називають верхні шари їхніх атмосфер, що складаються з гарячої розрідженої плазми. Корону Сонця найкраще видно під час повних сонячних затемнень. У момент, коли Місяць повністю закриває диск нашого світила, навколо нього з’являється характерний яскравий ореол.
Однак термін «корона» (або «вінець») може вживатися не тільки стосовно зоряних атмосфер, а й до оптичного феномену. Так називають світлі туманні ореоли на небосхилі навколо яскравих об’єктів — Сонця, Місяця, зір і планет. Вони виникають через дифракцію світла на крапельках води або на крижаних кристалах в атмосфері Землі. Оптична корона відрізняється від гало меншим радіусом кілець (не більше 5°).
На представленому зображенні можна побачити приклад оптичної корони навколо Юпітера (у центрі знімка). Фото було зроблено в чилійській пустелі Атакама, за 100 км на південь від плато Чахнатор, де розташований комплекс радіотелескопів ALMA. Характерні червонуваті та зеленуваті відтінки неба біля лінії горизонту викликані іншим оптичним явищем — так званим власним світінням атмосфери.
За матеріалами https://www.eso.org
