В останні місяці своєї місії апарат Cassini виконав 22 витки, що проходять між внутрішнім краєм кілець Сатурна та його атмосферою. Вчені ще довго аналізуватимуть зібрані під час цих останніх орбіт дані. Але деякі попередні висновки можна зробити вже зараз.
Їх озвучили співробітники місії Cassini на 49-й щорічній Конференції з місячних і планетарних наук, що відбулася наприкінці березня в Г’юстоні.
Зокрема, інформація Cassini допомогла уточнити деталі внутрішньої будови Сатурна та його атмосфери. Так, виявилося, що хмари газового гіганта йдуть у його глибини на тисячі км. Цим Сатурн нагадує Юпітер.
Але основні знахідки пов’язані з кільцями Сатурна. Cassini зумів визначити їхню масу. Вона виявилася меншою за очікувану. Зі свого боку, ці дані дали змогу вченим обчислити приблизний час їхнього утворення. Виявилося, що кільця Сатурна дуже молоді, і їхній вік не перевищує 200 млн років.
Це означає, що кільця Сатурна сформувалися не разом із планетою, а внаслідок руйнування якогось тіла. Теоретично, гравітація Сатурна могла захопити та знищити якусь велику комету або об’єкт пояса Койпера. Однак можливість такої події досить невелика. На думку фахівців, найімовірніше пояснення полягає в тому, що пара місяців Сатурна увійшла в орбітальний резонанс, що призвело до дестабілізації системи та їхнього подальшого зіткнення.
Крім того, перед завершенням своєї місії, Cassini зміг провести прямі вимірювання мікроскопічних частинок, що осідають в атмосферу Сатурна в районі екватора планети. Виявилося, що вони складаються з водяного льоду з домішкою вуглецевмісних органічних молекул і метану. Найімовірніше, ці частинки випадають із внутрішньої частини кілець Сатурна. Утім, дослідники розглядають і альтернативні припущення, згідно з якими їхнім джерелом може бути один із крижаних місяців гіганта.
За матеріалами https://spaceflightnow.com
